Великому Кобзарю присвячується
Клієнти часом замовляють фотографувати різні речі, об'єкти, архітектуру. Рідко коли це буває цікава робота або, принаймні, така, що викликає приємні враження. Сьогодні фотографував один готель, охарактеризував би його як точку для перепихону.
Тільки таку асоціацію він у мене викликав. Є номери різні за категоріями. Можна довго розповідати про кожен з них окремо,
але зупинюся на одному.
Менеджер відкриває двері, я заходжу в "приміщення", це - в основі прямокутний трикутник площею приблизно сім квадратних метрів.
В протилежному куті від мене - вікно розміром з бійницю, розташоване, приблизно, на висоті сімдесяти сантиметрів, під ним "ікебана".
Погляд відразу перебігає на головний предмет в кімнаті - диванчик офісного типу, такі, як ставлять для очікування в вузьких коридорах.
Повертаю голову - в другому гострому куті розташований маленький умивальник, на трохи більший нема місця.
Тепер починаю помічати найцікавіші деталі цього номеру, що роблять його справді особливим.
Ітак, над диваном висять два сільськогосподарські знаряддя, щось на зразок ціпків, але не вони, простіше кажучи дрючки. По потертості і отворах, залишеними шашелем, можна зробити висновок що їм щонайменше сімдесят років. Вони вишукано розміщені по діагоналі і опираються на неглибоко забиті п'ятдесятки. На них з протилежної стіни осудливим поглядом дивиться Шевченко в каракулевій шапці. Портрет виконаний у техніці випалювання на фанері. Поруч - дзеркало оздоблене вишиванкою. Прямо за спиною в мене "тонетівський" вішак під ним маленький смітничок з свіжо зміненим пакетом для сміття.
Особлива роль відведена тумбочці, на ній порожня пляшка від горілки у формі скульптурної композиції, де козак зваблює видну дівку.
І фінальний штрих так би мовити родзинка, у нашому випадку це - дві сопілки! Бля, дві сопілки!
P.S. З етичних міркувань я не можу показати самі фото, але якщо хтось буде у Львові і захоче там переночувати я дам контакти.
Тільки таку асоціацію він у мене викликав. Є номери різні за категоріями. Можна довго розповідати про кожен з них окремо,
але зупинюся на одному.
Менеджер відкриває двері, я заходжу в "приміщення", це - в основі прямокутний трикутник площею приблизно сім квадратних метрів.
В протилежному куті від мене - вікно розміром з бійницю, розташоване, приблизно, на висоті сімдесяти сантиметрів, під ним "ікебана".
Погляд відразу перебігає на головний предмет в кімнаті - диванчик офісного типу, такі, як ставлять для очікування в вузьких коридорах.
Повертаю голову - в другому гострому куті розташований маленький умивальник, на трохи більший нема місця.
Тепер починаю помічати найцікавіші деталі цього номеру, що роблять його справді особливим.
Ітак, над диваном висять два сільськогосподарські знаряддя, щось на зразок ціпків, але не вони, простіше кажучи дрючки. По потертості і отворах, залишеними шашелем, можна зробити висновок що їм щонайменше сімдесят років. Вони вишукано розміщені по діагоналі і опираються на неглибоко забиті п'ятдесятки. На них з протилежної стіни осудливим поглядом дивиться Шевченко в каракулевій шапці. Портрет виконаний у техніці випалювання на фанері. Поруч - дзеркало оздоблене вишиванкою. Прямо за спиною в мене "тонетівський" вішак під ним маленький смітничок з свіжо зміненим пакетом для сміття.
Особлива роль відведена тумбочці, на ній порожня пляшка від горілки у формі скульптурної композиції, де козак зваблює видну дівку.
І фінальний штрих так би мовити родзинка, у нашому випадку це - дві сопілки! Бля, дві сопілки!
P.S. З етичних міркувань я не можу показати самі фото, але якщо хтось буде у Львові і захоче там переночувати я дам контакти.