Про вигадані спогади
Згадався мені мені сьогодні рядочок із верлібра Макса Савчука ( він же grey_pink ) що звучить так : "серце гріє тільки кава і вигадані спогади" і саме оті "вигадані спогади" ,якось зовсім інакше звернули на себе увагу.
Я сам мєчтатєль ще той,бо жити в світі сірої прагматики і сухого реалізму дуже нудно,а часом так і взагалі невиносімо і тому без запасного світу,ілюзорного,не обійтись,але мрії свої позиціоную не так як мрії,а скоріш те ,що взагалі без всяких там ,точно скоро відбудеться.Але навіть я зі своїм стажем ніколи не доходив до вигаданих спогадів,а сьогодні будучи в надзвичайно сквєрному настрої вирішив провести над собою такий експеримент..Результат був вражаючим,поки спогади собі тихенько видумувались в моїй глові,як си тушиться кекс у духовці,я навіть забув,що я в приміському електропоїзді і мчав собі в уявному 69 Мустангу в Лондон під Іггі Попа і (чомусь) Мумій Троля,але як тільки вирішив я забити на то заняття і обдумати план дій на завтра,як мене наче різати шось почало,фактично відчув натуральну ломку і вирішив більше з таким не гратись..
А ви ,майн лібе фройде, закидались колись вигаданими спогадами і чого виникала така потреба,а??