Мрійливе й фантазійне
(хочеться поговорити про щось приємне)
Про пост Андрія Приймченка та коментар до цього посту від Івана Семесюка. Все з фейсбука, посилання загубила.
Далі цитата, пост Андрія Приймаченка:
"Пишу без емоцій, прошу реагувати так само.
Для середньостатистичного представника західної аудиторії Україна нічим не відрізняється від росії. Ось чому:
- Наші замотані у хустки бабці ходять у одні й ті ж храми (Спробуйте пояснити відмінність МП від КП).
- У нас козаки і у них казакі (Спробуйте цікаво розповісти іноземцеві історію походження козаків і казаків).
- Багато з нас говорить однією мовою з росіянами (Усі апеляції до Булгакова, Гоголя та інших письменників, без яких культурна людина в Україні просто дихати не може, навряд чи спрацюють).
- У нас однакова масмедійна складова: телеглядачі споживають один і той же телепродукт (серіали, шоу, навіть реклама часто - адаптований варіант російської), читаємо одні й ті ж з росіянами журнали (ну ок, реклама у нас місцева).
Це - перше, що бачить іноземець, відвідавши, або просто погугливши Україну. Можна би було ту відмінність йому\їй пояснити. Але ми просто не цікаві світові, їм нас не цікаво слухати. Вони вам поусміхаються, зроблять співчуваючий вигляд (мовляв, "усе розуміємо, так-так"). І нічого у їхній уяві не зміниться, бо їм то не потрібно.
Для них не буде різниці, хто збив MH17. Росіяни, українці... Ми для них - одне й те ж.
І не треба тішити себе фантазіями, що Майдан усім усе показав. До прикладу: ви от конкретно знаєте, що відбулось у Сирії? А у Єгипті? А у Туреччині? Так от там замєси були не менші, аніж на Майдані, але для нас то все - таке далеке... Так і для Західної публіки Майдан - чергова міжусобиця у країні третього сорту.
Хто би не збив MH17, для міжнародного іміджу України це не гратиме ролі. Бо у очах світу це все одно зробили "оті дикуни зі сходу Європи".
Висновок: перед тим, як просувати бренд України на Захід і на світ загалом, нам потрібно максимально відрізнятись від росії. Як якісно, так і суто візуально.
(далі цитата, пост від Івана Семесюка, який є коментарем до посту Андрія Приймаченка):
"Від себе додам, що це явище підлягає корекції. Але тільки хірургічним методом, отже кривавим.
Гасло "Геть від Москви!" ще ніколи не було таким актуальним. Міняти треба все, навіть абетку. Кирилична абетка, звичайно, дуже гарна, але в широкому сенсі це штамп - ще один папуас з дупи в Східній Європі. Таких штампів забагато. Так, чимало з того, що належить нам, давно приватизували московити. Комунікативно їхня культура потужніша за нашу, з багатьох історичних причин. Так сталося.
Якщо Московія раптом зникне, для світу "русскімі" станемо ми, українці. Світові дійсно похуй на наші тонкі нюанси. Ім шо козак, шо казак - один хуй , - рашн. І цілком очевидно те, що видертися з цього московитського мороку можна лишень скинувши весь баласт, хай навіть і свій, хай навіть рідний до болю. Весь. Човен тоне - його треба рятувати будь-яким чином. Нахуй за борт все, чого торкнулася рука Московії. І звичайно мова. Навіть мені, людині двомовній, це зрозуміло. Я вживаю російську в побуті - це цілком нормально. Поки. На порозі час коли це буде ненормально.
Визначитися остаточно доведеться всім. Сумно лишень те, що запустити цей реанімаційний процес може лишень тотальна війна на виживання, до того ж лишень переможна війна. З усіма наслідками. Ну або якийсь неймовірний сплеск самоусвідомлення. Хоча, без війни і трагедій такий сплеск наврядчи можливий. Шкода. Оця наша вайлуватість ще принесе багато горя".
Скажу таке:
1. відмовитися від базових речей (тим більш таких святих речей як борщ) неможливо. Воно або саме відвалюється, або не відвалюється. Можна зіпсувати собі та іншим життя спробами відмовитися, але ефекту не буде.
2. порівняно з відмовою від базових речей, із страшними недоліками (наприклад, меншовартістю, або зазрощами) розлучатися дуже легко. Бо від поганого, навіть якщо воно проросло в тебе, відмовлятися легко та приємно, не те що від козаків, бабусь, церкви та борщу))) ;
3. взагалі, якщо країна живе якимись "козаками", яких вже двісті років немає, якщо вони займають надто велику частку суспільного ментального простору, з цією країної щось сильно негаразд. Від минулого неможливо відмовитися, але жити ним шкідливо для психіки. Скажімо так - от коли наше козацьке минуле у нашому уявленні про себе є базою для освоєння нами космосу (ну, в недалекому майбутньому))) або створення супер-пупер роботів, штучного інтелекту або ще чогось навіть не сучасного, а надсучасного - оце нормально. Я не знаю, ось коли дитина малює експедицію на марс, а там купол, біля нього дерева чудернацької форми, й дитина пояснює, що українці там обов*язково зроблять садок біля хати, з добрими маріанськими хрущами, бо ось такий ми народ, нам треба, щоб все було якнайкраще, та ще й затишно - оце воно. Запустити Шевченка в космос. Я, звісно, спрощую, бо в мене самої уяви не вистачає, щоб описати, яке воно має бути. Отже, здорова нація стоіть на минулому та направлена в майбутнє. Тоді в неї є неповторне обличчя, яке легко запам*ятати іноземцям. Але такі речі все одно не виникають заради іміджу;
4. не турбуйтеся, росіяни все одно не зможуть в подальшому засвоїти наш спадок так, як це можемо зробити ми. Вони взагалі йдуть в минуле, це видно неозброєним оком, й наслідки цього вже теж видно. Тому ми б були дурні, якби відмовилися від того, що нас надихає, через тих, хто це навіть використати не зможе. Проблема в тому, що ми теж не надто сучасні та не направлені в майбутнє, але ніхто, крім нас, цього не змінить;
5. нам все одно треба дуууже сильно змінюватися. Ми, відверто кажучі, багато в чому страшенно стрьомні. Не від природи, а просто звикли жити в болоті, без розвитку (тепер маємо наслідки). Я б оце примусово зробила українською національною ідеєю думку, що ми ось такі люди, як нас припре, ми все зробимо, змінимося як завгодно, будемо вчитися вдень та вночі, лише б нам оце волю. Мовляв, були мирні, стали войовничі, як припекло. А можемо педантичнішими ніж німці, наполегливішими в навчанні, ніж китайці, вправнішими в законі, ніж англійці, з посмішкою ширшою, ніж в американців, отакі ми козаки. )))
Оце нам би допомогло. А відмова від кирилиці - ні, не допоможе.
П. С. не можна забувати про різницю між пацюком та хом*ячком. Різниця, як відомо, в іміджі. ))) Тобто наші якись там володимири красні солнишкі не менш цікаві та неповторні, ніж королі артури. Треба просто якісно все робити, в тому числі показувати себе світу, тоді люди до вас потягнуться. ))) Геть бездарів та шароварщиків.Відслідковуючи реакцію іноземців на серію "Подяки не досить", прийшов до таких висновків. This entry was originally posted at http://luche-chuchhe.dreamwidth.org/11840.html. Please comment there using OpenID.