Рекорд
7 часов вместе с бабушкой в Леослекеланде. 7 часов бега. Кричит, что у него болят ноги. Локоть стёрт.
Терентий эксперт по русским детям в игровых комплексах. Сегодня на пиратском корабле он встретил Мишель, мама которой из Минска (как Игорь), а тётя из Волочиська (Волочиський район, с. Бокиевка - одна из моих исторических родин).
"Охорона здоров'я жителів Волочиська до революції 1917 року була фактично відсутня. Лікарні в містечку не було. У 1913 році тут нараховувалось лише 4 приватних фельдшери, 5 зубних лікарів і техніків, які брали велику плату за лікування, і 4 повивальні бабки. Серед культурних закладів у Волочиську в 1913 році працювали клуб, кінотеатр, дві бібліотеки і три книжкових магазини. Клуби і бібліотеки були платними, тому ними могли користуватися лише багаті люди.
На початку ХХ століття у Волочиську тричі перебував останній російський цар Микола II.
В період з 1917 по 1920 роки у Волочиську перебувало багато різних військових формувань, які представляли відповідну владу: військові частини Центральної Ради, більшовицькі, Директорії, війська Пілсудського, отамана Тютюнника, Петлюри.
В листопаді 1920 року війська Петлюри були розбиті в Волочиську частинами 8-ої Червонокозачої дивізії під командуванням В.Примакова. Цими подіями закінчилась громадянська війна в Україні. З 1919 року встановлюється державний кордон по річці Збруч між УРСР та Польською державою.
З 1924 року охорону державного кордону здійснювали бійці 22-го Волочиського прикордонного загону, який функціонував по липень 1941 року.
З 1923 року по 1932 рік Волочиський район належав до Проскурівської округи. З 1932 року по 1937 рік Волочиський район був у складі Вінницької області. З 1937 року по 1954 рік Волочиський район був у складі Кам'янець-Подільської області.
З 1954 року по даний час Волочиський район у складі Хмельницької області. З 1923 року Волочиськ - центр району. А в наступному році в районі утворюється ТСОЗи і комуни.
Темпи колективізації серед районів західної частини Поділля у Волочиському районі були найвищими. Станом на 10 червня 1932 року тут було усуспільнено 83,4% сільських господарств, а в 1935 році колективізація була повністю завершена. Внаслідок репресивних методів колективізації у Волочиському районі протягом 1930-1931 років були розорені не тільки заможні господарства, а й господарства значної частини середняків, яким не під силу було витримати "тверді" завдання по хлібопоставці.
Сотні вмілих, старанних господарів потрапили до таборів ГУЛАГу, а їх сім'ї були вивезені до сибірських спецпоселень". источник
Терентий эксперт по русским детям в игровых комплексах. Сегодня на пиратском корабле он встретил Мишель, мама которой из Минска (как Игорь), а тётя из Волочиська (Волочиський район, с. Бокиевка - одна из моих исторических родин).
"Охорона здоров'я жителів Волочиська до революції 1917 року була фактично відсутня. Лікарні в містечку не було. У 1913 році тут нараховувалось лише 4 приватних фельдшери, 5 зубних лікарів і техніків, які брали велику плату за лікування, і 4 повивальні бабки. Серед культурних закладів у Волочиську в 1913 році працювали клуб, кінотеатр, дві бібліотеки і три книжкових магазини. Клуби і бібліотеки були платними, тому ними могли користуватися лише багаті люди.
На початку ХХ століття у Волочиську тричі перебував останній російський цар Микола II.
В період з 1917 по 1920 роки у Волочиську перебувало багато різних військових формувань, які представляли відповідну владу: військові частини Центральної Ради, більшовицькі, Директорії, війська Пілсудського, отамана Тютюнника, Петлюри.
В листопаді 1920 року війська Петлюри були розбиті в Волочиську частинами 8-ої Червонокозачої дивізії під командуванням В.Примакова. Цими подіями закінчилась громадянська війна в Україні. З 1919 року встановлюється державний кордон по річці Збруч між УРСР та Польською державою.
З 1924 року охорону державного кордону здійснювали бійці 22-го Волочиського прикордонного загону, який функціонував по липень 1941 року.
З 1923 року по 1932 рік Волочиський район належав до Проскурівської округи. З 1932 року по 1937 рік Волочиський район був у складі Вінницької області. З 1937 року по 1954 рік Волочиський район був у складі Кам'янець-Подільської області.
З 1954 року по даний час Волочиський район у складі Хмельницької області. З 1923 року Волочиськ - центр району. А в наступному році в районі утворюється ТСОЗи і комуни.
Темпи колективізації серед районів західної частини Поділля у Волочиському районі були найвищими. Станом на 10 червня 1932 року тут було усуспільнено 83,4% сільських господарств, а в 1935 році колективізація була повністю завершена. Внаслідок репресивних методів колективізації у Волочиському районі протягом 1930-1931 років були розорені не тільки заможні господарства, а й господарства значної частини середняків, яким не під силу було витримати "тверді" завдання по хлібопоставці.
Сотні вмілих, старанних господарів потрапили до таборів ГУЛАГу, а їх сім'ї були вивезені до сибірських спецпоселень". источник