Карпати, в пошуках снігу (частина 1) - Новий рік на Чорногорі
Цього року нарешті зібралися зустрічати НР у горах. Тем більш що прогноз обіцяв у Харкові стабільні +6 на всі свята. Планували зустріти НР на Попі Івані Чорногорському (ПІЧ), і далі пройти траверс Чорногори, та ще і спробувати кудись залізти - тому взяли купу спорядження, частина якого виявилась зайвою. Бо погода внесла корективи.
Біля шостої ранку приїхали до Івано-Франківська, автобусом до Верховини, звідки о 12-й виїхали на Шибене. 30+ км. від Верховини автобус їде майже 2 години. Зареєструвалися у прикордонників і вийшли в сторону ур. Погорілець. В самому Шибеному снігу майже немає, але чім вище підіймаємось, тім снігу стає більше.
Поступово темнішає, але сонце сідає десь за лісом. Поки вийшли на галявину - встигли зловити тільки останні промені закату.
Зупинилися у колибі на полонині Веснарка. Тепла кімната була зайнята, то ж поставили намет у першій. Холодно не було - ми планували ночувати у наметі і мали все необхідне, але вночі пацюки (скоріше - поцюки) прогризли внутрішній тент і поцупили сир.
Зранку не поспішаючи виходимо в сторону Поп-Івана. Знизу вже підіймаються інші групи.
На межі лісу починається вітер...
... а згодом і туман.
На самому ПІЧі нічого не видно, сильний вітер.
К 31 грудня, не зважаючи на погану погоду, знизу підіймається декілька груп. Дехто повертається назад, а дехто залишається у наметах святкувати НР.
Стеля у свіжевідкопаному туалеті.
1 січня збираємось і валимо назад у Шибене - про траверс у таку погоду годі й думати, усі змінили плани і повертаються. Вирішили змінити маршрут і пройти хребтами Кострич та Кукуль.
На Веснаркі вже стоїть 2 групи, то ж знову ночуємо у тій самій холодній кімнаті. Продукти підвісили під самий дах, але пацюки не дуже засмутилися і з'їли ковбасу у наших сусідів.
Превед, медвед.
Внизу майже 0 С, туман.
Карпати, в пошуках снігу (частина 2) - хребет Кострич
Карпати, в пошуках снігу (частина 3) - через Кукуль в Ворохту
Біля шостої ранку приїхали до Івано-Франківська, автобусом до Верховини, звідки о 12-й виїхали на Шибене. 30+ км. від Верховини автобус їде майже 2 години. Зареєструвалися у прикордонників і вийшли в сторону ур. Погорілець. В самому Шибеному снігу майже немає, але чім вище підіймаємось, тім снігу стає більше.
Поступово темнішає, але сонце сідає десь за лісом. Поки вийшли на галявину - встигли зловити тільки останні промені закату.
Зупинилися у колибі на полонині Веснарка. Тепла кімната була зайнята, то ж поставили намет у першій. Холодно не було - ми планували ночувати у наметі і мали все необхідне, але вночі пацюки (скоріше - поцюки) прогризли внутрішній тент і поцупили сир.
Зранку не поспішаючи виходимо в сторону Поп-Івана. Знизу вже підіймаються інші групи.
На межі лісу починається вітер...
... а згодом і туман.
На самому ПІЧі нічого не видно, сильний вітер.
К 31 грудня, не зважаючи на погану погоду, знизу підіймається декілька груп. Дехто повертається назад, а дехто залишається у наметах святкувати НР.
Стеля у свіжевідкопаному туалеті.
1 січня збираємось і валимо назад у Шибене - про траверс у таку погоду годі й думати, усі змінили плани і повертаються. Вирішили змінити маршрут і пройти хребтами Кострич та Кукуль.
На Веснаркі вже стоїть 2 групи, то ж знову ночуємо у тій самій холодній кімнаті. Продукти підвісили під самий дах, але пацюки не дуже засмутилися і з'їли ковбасу у наших сусідів.
Превед, медвед.
Внизу майже 0 С, туман.
Карпати, в пошуках снігу (частина 2) - хребет Кострич
Карпати, в пошуках снігу (частина 3) - через Кукуль в Ворохту