Метро і бидло
- Ти шо, інтєлігєнт, *ля?
- Отчего же, уважаємий, такоє же бидло, как і ви!
Анекдот
За півгодинну поїздку в метро наше шановне населення спромоглося нахамити мені тричі. Спершу огрядна тітонька з баулом (невже так важко везти свої баули не в годину-пік?), який вона вправно вмостила мені на опорну ногу, довго обурювалась тим, що їй не зручно їхати і я - затиснутий до такого ступеню, що не можу навіть ногу з-під її баулу прибрати - заважаю їй розміститись. Потім дві молоді небидлячки (див лурк.) в хамській формі доводили мені, що і, так само як і густо "заархівований" народ позаду мене, маю не просто відійти, а створити їм, принцесам, коридор, достатній для того, щоб пройти до виходу, не протискаючись крізь натовп. І в фіналі феєрі наїзд якоїсь тітки, мол читають тут в метро всякі! Це при тому, що читаю я з КПК, котрий іншим не заважає. За книжку, мабуть, лінчували б на місці. Кароч, ми йдем до безграмотного, тупого пролетарського бидлуватого суспільства. Дякую, пане Президенте!
Насамкінець, телефонна розмова на роботі:
- Алло!
- Я звоню сємьє (прізвище нерозбірливо)
- Кому?
- Ну раз ви нє знаєтє, кто ето, то нє за чєм тут спрашивать!
Завіса