Aug 30, 2010 19:19
ВИ завжди були жорстокі і самозакохані. Закохані в жорстокість і самобутні в ній. ВИ завжди вважали себе кращими за іншого. ВИ завжди шукали втіхи в людському нещасті. ВИ століттями грали роль благодійників, ВИ допомагли знедоленим, насправді лиш звеличуючи СЕБЕ у власних очах і примножуючи марнославні списки "добра". ВИ завжди були праві. ВАША думка була завжди абсолютною. А інші - ті, хто не бажав ВАС возвеличувати, - були лише відходами людства, помилками природи.
ВОНА завжди ненавиділа ВАС. ВОНА все життя бажала вам зла і страждань. ЇЇ страждань. ЇЇ особистого пекла. Всьому людству, кожному з ВАС, до останнього. А ВИ навіть не помічали ЇЇ, більше того, не знали про ЇЇ існування.
ВИ йшли життям з усмішкою, проминаючи проблему за проблемою, переступаючи трупи страчених мрій і кладовища сподівань. ВИ вважали себе сильними. ВИ думали, що світ ВАШ.
А насправді сильною була ВОНА. Найсильнішою з людей. А ВИ були і є сліпцями, народженими масою. І саме через ВАС ВОНА ненавиділа. Страждала, терпіла і тихо ненавиділа. ВОНА хотіла відкрити ВАМ душу, ВОНА хотіла любити ВАС, щоб ВИ любили ЇЇ. А ВИ ЇЇ боялись, ВИ відштовхували ЇЇ, ВИ ЇЇ не помічали.
ВИ, саме ВИ, стали тим злом, котре ллється крізь НЕЇ, ВИ його причина і ВИ його батьки. Але це вже геть не важливо. Бо ВИ - ніхто, адже це не ВИ, а саме ВОНА пройшла пекло, щоб стати Найкращою...
...І тепер у НЕЇ є я. І все буде добре.
{old_content}