Гончар, Шевельов та вдячні степові чабани й радісні академіки
Оксана Забужко наводить свої міркування про генезу та перебіг конфлікту Гончара та Шевельова. Її зауваги є примітками до листа Шевельова за 1998 рік.
Шевельов у листі:
...Ви ще не звернули уваги на мою підлу поведінку проти Гонч. в полоні. Не знати чому я тинявся коло табору полонених і досить мені було слово мовити, як його звільнили б. Ще б пак, ми ж приятелювали з Гітлером. Я йому кажу -- Ти, брат Гітлер, і він звільняє. Так було і з Хлестаковим -- Пушкіном. І дрюкують таке, прости Господи. Все это было бы смешно, когда бы не было так печально.
ОЗ в примітках:
Отже, маємо рецепт "новели": кілька справді "невигаданих" фактів -- 1) відкритий Гончарем у вересні 1991 р. (і підтверджений ЮШ в приватній розомві через рік, у вересні 1992 .) факт співпраці ЮШ з українською підокупаційною газетою; 2) дійсна відмова від зустрічі (Гончарева) на "записочку через залізну завісу" (від ЮШ) в Нью Йорку 1960 р.; і, нарешті, нотабене -- 3) дійсна записка Гончара в Холодної Гори, кинута через колючий дріт на адресу своєї сестри -- і дійсно донесена "народною поштою" до адресатки.
Повністю читати нижче
