Харукі Муракамі
Прочитала я за все своє життя АЖ 2 опуси даного автора. І більше не повторю своїх помилок.
Як "Танцюючий гном" у нього це хай і брєдні, але цікаві і місцями смішні, абсурдні і навіть трошки торкає. То його бестселер "Норвезький ліс" (я запала саме на наявність посилання на свою мрію Норвегію) це повний бред піт для мене. Я не в'їхала у цю книгу взагалі. Дуже депресивна, читається загалом легко, але про що це? В мене склалось враження після прочитання, що традиція харакірі до сьогоднішніх днів у трансформованому вигляді живе у Японії. І кожна поважаючи себе людина має у своєму оточенні парочку друзів чи родичів, які самостійно звели рахунки з життям. Мабуть я просто не вкурила це чтиво і не доросла до нього. Але більше до Муракамі я ні ногою. Хай його собака зла читає.
Згадую слова, що мені казали - не ті ви книги читаєте, дівчино. Про Муракамі це просто у яблучко.
Але я на істинну в останній інстанції не претендую, виключно моє ІМХО.
Зараз слухаю "Їсти, молитись, любити". Колега від неї просто кипятком, а мені вона якась така банальна і трохи тупа, що ледь заставляє мозок концентруватися на ній. Поки її слухаю на-з роботи, думки мої десь далеко. Не торкає, але я поки половину прослухала, дам свій анамнез після прочитання.
Як "Танцюючий гном" у нього це хай і брєдні, але цікаві і місцями смішні, абсурдні і навіть трошки торкає. То його бестселер "Норвезький ліс" (я запала саме на наявність посилання на свою мрію Норвегію) це повний бред піт для мене. Я не в'їхала у цю книгу взагалі. Дуже депресивна, читається загалом легко, але про що це? В мене склалось враження після прочитання, що традиція харакірі до сьогоднішніх днів у трансформованому вигляді живе у Японії. І кожна поважаючи себе людина має у своєму оточенні парочку друзів чи родичів, які самостійно звели рахунки з життям. Мабуть я просто не вкурила це чтиво і не доросла до нього. Але більше до Муракамі я ні ногою. Хай його собака зла читає.
Згадую слова, що мені казали - не ті ви книги читаєте, дівчино. Про Муракамі це просто у яблучко.
Але я на істинну в останній інстанції не претендую, виключно моє ІМХО.
Зараз слухаю "Їсти, молитись, любити". Колега від неї просто кипятком, а мені вона якась така банальна і трохи тупа, що ледь заставляє мозок концентруватися на ній. Поки її слухаю на-з роботи, думки мої десь далеко. Не торкає, але я поки половину прослухала, дам свій анамнез після прочитання.