Feb 07, 2014 13:02
ще до того, як сформулювати саму проблему, Боецій подає вихідні правила, аксіоми, з яких згодом виводитиме розв’язок.
Перша з цих засад, власне й окреслює характер дослідження, постулюючи існування «спільних тверджень», самоочевидних для кожної людини, або принаймні для вченої. Друга аксіома розрізняє те, чим річ є, її буття, встановлюючи їхню взаємозалежність у бутті конкретної речі; третя стверджує, що суще може в чомусь брати участь, але саме буття ні в чому не бере участи; четверта - що кожна річ має в собі ще щось крім того, чим вона є, на відміну від буття, яке крім себе нічого іншого не містить; п’ята - що субстанцією є лише поєднання буття речі й того, чим вона є, тим часом як буттям без того, щоб бути чимось, наділені акциденти; шоста - що кожна річ є завдяки участі у абсолютному бутті; сьома - що простота чогось означає тотожність його буття і того, чим воно є; восьма - що складеність чогось означає нетотожність його буття і того, чим воно є; дев’ята - що все прагне до подібного собі.
….
Отже залишається визнати: речі добрі завдяки тому, що джерелом їхнього буття є воля найвищого Добра, тобто вони добрі в тому, що вони є.
трансцендентальная прагматика