My West Coast express-date :)
Як я вам і обіцяла, повернуся восени. Я вдома. За вікном дощ. На календарі осінь. Значить закінчилась одна з кращих моїх відпусток.
І так все по порядку.
Cкажу чесно, я по доброму заздрю Ширці (привет, Ширка) та Ігорю, які живуть у Ванкувері та постійно можуть насолоджуватись оцією красою. Місто надзвичайне! Тут є все про що мрієш: високі скелясті гори, які плавно переходять у океан, затоки, човни і все таке чудове. Так, я нарешті побачила Тихий океан, каталась на паромі (навіть не так, використовувала паром як нормальний засіб перестування, ога) і побувала на острові.
сountdown to Olympics 2010
view of North Vancouver from Canada Place
Якщо пам*ятаєте, я приблизно отак описувала Калгарі-мена. Ванкувер теж місто-мужчина (хмм, дивно, але я досить мало знаю міст-жіночої статі, не знаю як пояснити, отакий у мене дивний фетиш :)). Але якщо Калгарі було типовим нафтовим містом, прагматичним бізнесменом, який знає чого він хоче, то з Ванкувером все навпаки. Прагматизму в нього мало, та й снобізму бракує. Ванкувер ніколи не знає, що він хоче :) Настрій у нього змінюєиться, щохвилини, а з настроєм змінюються бажання. Ванкувер дуже спонтанний. І це мені в ньому надзвичайно подобається. Також дуже непостійний. А ще це типовий тусовщик. Такий собі twentysomething guy, який займається_невідомо_чим, багато гуляє, обожнює жінок і вміє надихати. Так, саме надихати. Ще стільки творчої енергії не оселялось в мені після просто прогулянок містом. Він стильний. Такий собі мікс творчості і реалізму. Мені завжди подобались такі чоловіки :)
Він типова сова - всю ніч не спить, а потім зранку його не розбудиш. Але мені дуже подобалось його будити :) Кожного дня о 9-00 ранку, коли відбувався мій кавовий ритуал і я розмірковувала, що ж мені одягти на побачення з Ванкувером, бо не ясно яка погода. Взагалі у Ванкувері зрозуміло, яка погода тільки після 13-00, бо до 13-00 він спить і все затягнуте хмарами.
Прогулянки Ванкувером мене здивували тим, що це, мабуть, вперше я була одна-однісінька в 3-мільйонному мегаполісі і почувала себе так ніби я живу тут сто років. It fits me. Вперше за довгий час перебування в Канаді я відчула себе не іноземнцем, а резидентом мешканцем міста. Я відчула, що я в тому місці, де треба.
А ще Ванкувер дуже відкритий. Ванкуверяни (холєра як же їх? ванкуверці?) коротше, жителі міста, дуже відрізняються від решту «степових канадійців», яких мені доводилось знати. Вони відкриті. Вони готові з тобою спілкуватись і показувати ранковий Ванкувер. Деякі з них навіть просять тебе потанцювати на набережній (одни мужчін познайомився зі мною дуже хитрим способом «will you dance with me? Right here, on the deck?») і готові пригощати тебе кавою просто так. Деякі просто скажуть «Thank U, you've smiled and it just brighten my day!» І головне, всі вони настільки різні. Таке скупчення націй, яке є у Ванкувері не має ніде. Мабуть оце і робить Ванкувер таким привабливим.
А ще Ванкувером неможливо насититись. Реально, I couldn’t get enough.
Ну говорити я можу ще багато. Хіба пройдусь по фактах.
Каталась на ferry boat - паромі. 1,5 годинна прогулянка по English bay - однієї із заток, що омиває Ванкувер. Взагалі Ванкувер із 3-х сторін оточений водою. Бачила морських котиків, да.
Була у Ванкуверському Акваріумі. Там дуже красиво. Бачила зблизька морських левів, дельфінчиків, білугу, і ще всяку живність.
Гуляла по Стенлі парку - найбільшому парку в Канаді. Хто знає що таке Кубок Стенлі, то обидва і парк і кубок на звані на честь Governor Genеral of British Columbia.
This is how Pacific ocean looks like:
Після 3-х днів перебування у Ванкувері, я сіла на великий паром і поїхала до нематерикової частини ВС - Вікторії, на острові Ванкувер (я нарешті побувала на острові).
Вікторія - це одне із настаріших міст у Канаді, одне з найкрасивіших і...найдорожчих. Ціни на нерухомість там зашкалюють, бо у Вікторії купують будинки одні з найбагатших людей Канади. Кажуть клімат сприяє. Живе Вікторія виключно з туризму. Тобто на території острова взагалі нічого не виробляється. Майже все привозять із mainland. Тому ціни там космічні. Єдине, що дещеве це морепродукти і суші. Направду, суші із західного побережжя - це найсмачніше що я коли-небудь їла.
Якщо хтось знає що таке в double decker - автобуси на 2 поверхи, що у Лондоні їздять і.... у Вікторії. Це тут такий паблік транспорт. Я на такім каталась.
Взагалі Вікторія дуже нагадує старий европейський порт. Хмарочосів там нема, і там (ура!) можна ходити пішки. Тому я відривалась по повній :). Бачила свою давню знайому із Росії - Свету, яка мене хостила. Після 2-х чудових днів перебування на острові я повернулась на човні на материк.
Останній день перебування у Ванкувері запам*ятався барбек*ю на пляжі із друзями Фалецького, і походах по Ванкуверських клюбах. Потрапили на якусь айсекерську паті. Було багато шотів текіли і ще якоїсь біди. А ще потім красиве нічне місто.... дуже красиве ;) ну... і ще багато чого...
А о 9-00 ранку мене чекав літак до дому... Отака у мене була відпустка. Найкраща відпустка поки що. Дякую всім, хто причетний (причетним привіт ;)).
Ну і на завершення, ато я вже мабуть втомила вас своєю писаниною, одним словом відпочинок на одного - це дуже класна штука. Належиш тільки собі. Після багатьох запитань типу «ти що їдеш сама? А тобі сумно не буде? А тобі не страшно?» скажу одразу: не було ні хвилини ні сумно, ні самотньо! Я от тільки не знаю чи це Ванкувер такий, де не можливо почувати себе самотньо, чи це я... просто уже sustainable enough...? Не знаю. Але, що я знаю напевно, це те, що я туди ще повернуся. І обов*язково побуваю там із коханою людиною, де б я не жила...
А, і ще одне
Я закохана... закохана у це місто :) Ванкувер виявився саме таким, як я того хотіла і таким, якого мені дуже треба було...
п.с. фотки клікабельні, там мона подивитись альбомчеги з фотками
І так все по порядку.
Cкажу чесно, я по доброму заздрю Ширці (привет, Ширка) та Ігорю, які живуть у Ванкувері та постійно можуть насолоджуватись оцією красою. Місто надзвичайне! Тут є все про що мрієш: високі скелясті гори, які плавно переходять у океан, затоки, човни і все таке чудове. Так, я нарешті побачила Тихий океан, каталась на паромі (навіть не так, використовувала паром як нормальний засіб перестування, ога) і побувала на острові.
сountdown to Olympics 2010
view of North Vancouver from Canada Place
Якщо пам*ятаєте, я приблизно отак описувала Калгарі-мена. Ванкувер теж місто-мужчина (хмм, дивно, але я досить мало знаю міст-жіночої статі, не знаю як пояснити, отакий у мене дивний фетиш :)). Але якщо Калгарі було типовим нафтовим містом, прагматичним бізнесменом, який знає чого він хоче, то з Ванкувером все навпаки. Прагматизму в нього мало, та й снобізму бракує. Ванкувер ніколи не знає, що він хоче :) Настрій у нього змінюєиться, щохвилини, а з настроєм змінюються бажання. Ванкувер дуже спонтанний. І це мені в ньому надзвичайно подобається. Також дуже непостійний. А ще це типовий тусовщик. Такий собі twentysomething guy, який займається_невідомо_чим, багато гуляє, обожнює жінок і вміє надихати. Так, саме надихати. Ще стільки творчої енергії не оселялось в мені після просто прогулянок містом. Він стильний. Такий собі мікс творчості і реалізму. Мені завжди подобались такі чоловіки :)
Він типова сова - всю ніч не спить, а потім зранку його не розбудиш. Але мені дуже подобалось його будити :) Кожного дня о 9-00 ранку, коли відбувався мій кавовий ритуал і я розмірковувала, що ж мені одягти на побачення з Ванкувером, бо не ясно яка погода. Взагалі у Ванкувері зрозуміло, яка погода тільки після 13-00, бо до 13-00 він спить і все затягнуте хмарами.
Прогулянки Ванкувером мене здивували тим, що це, мабуть, вперше я була одна-однісінька в 3-мільйонному мегаполісі і почувала себе так ніби я живу тут сто років. It fits me. Вперше за довгий час перебування в Канаді я відчула себе не іноземнцем, а резидентом мешканцем міста. Я відчула, що я в тому місці, де треба.
А ще Ванкувер дуже відкритий. Ванкуверяни (холєра як же їх? ванкуверці?) коротше, жителі міста, дуже відрізняються від решту «степових канадійців», яких мені доводилось знати. Вони відкриті. Вони готові з тобою спілкуватись і показувати ранковий Ванкувер. Деякі з них навіть просять тебе потанцювати на набережній (одни мужчін познайомився зі мною дуже хитрим способом «will you dance with me? Right here, on the deck?») і готові пригощати тебе кавою просто так. Деякі просто скажуть «Thank U, you've smiled and it just brighten my day!» І головне, всі вони настільки різні. Таке скупчення націй, яке є у Ванкувері не має ніде. Мабуть оце і робить Ванкувер таким привабливим.
А ще Ванкувером неможливо насититись. Реально, I couldn’t get enough.
Ну говорити я можу ще багато. Хіба пройдусь по фактах.
Каталась на ferry boat - паромі. 1,5 годинна прогулянка по English bay - однієї із заток, що омиває Ванкувер. Взагалі Ванкувер із 3-х сторін оточений водою. Бачила морських котиків, да.
Була у Ванкуверському Акваріумі. Там дуже красиво. Бачила зблизька морських левів, дельфінчиків, білугу, і ще всяку живність.
Гуляла по Стенлі парку - найбільшому парку в Канаді. Хто знає що таке Кубок Стенлі, то обидва і парк і кубок на звані на честь Governor Genеral of British Columbia.
This is how Pacific ocean looks like:
Після 3-х днів перебування у Ванкувері, я сіла на великий паром і поїхала до нематерикової частини ВС - Вікторії, на острові Ванкувер (я нарешті побувала на острові).
Вікторія - це одне із настаріших міст у Канаді, одне з найкрасивіших і...найдорожчих. Ціни на нерухомість там зашкалюють, бо у Вікторії купують будинки одні з найбагатших людей Канади. Кажуть клімат сприяє. Живе Вікторія виключно з туризму. Тобто на території острова взагалі нічого не виробляється. Майже все привозять із mainland. Тому ціни там космічні. Єдине, що дещеве це морепродукти і суші. Направду, суші із західного побережжя - це найсмачніше що я коли-небудь їла.
Якщо хтось знає що таке в double decker - автобуси на 2 поверхи, що у Лондоні їздять і.... у Вікторії. Це тут такий паблік транспорт. Я на такім каталась.
Взагалі Вікторія дуже нагадує старий европейський порт. Хмарочосів там нема, і там (ура!) можна ходити пішки. Тому я відривалась по повній :). Бачила свою давню знайому із Росії - Свету, яка мене хостила. Після 2-х чудових днів перебування на острові я повернулась на човні на материк.
Останній день перебування у Ванкувері запам*ятався барбек*ю на пляжі із друзями Фалецького, і походах по Ванкуверських клюбах. Потрапили на якусь айсекерську паті. Було багато шотів текіли і ще якоїсь біди. А ще потім красиве нічне місто.... дуже красиве ;) ну... і ще багато чого...
А о 9-00 ранку мене чекав літак до дому... Отака у мене була відпустка. Найкраща відпустка поки що. Дякую всім, хто причетний (причетним привіт ;)).
Ну і на завершення, ато я вже мабуть втомила вас своєю писаниною, одним словом відпочинок на одного - це дуже класна штука. Належиш тільки собі. Після багатьох запитань типу «ти що їдеш сама? А тобі сумно не буде? А тобі не страшно?» скажу одразу: не було ні хвилини ні сумно, ні самотньо! Я от тільки не знаю чи це Ванкувер такий, де не можливо почувати себе самотньо, чи це я... просто уже sustainable enough...? Не знаю. Але, що я знаю напевно, це те, що я туди ще повернуся. І обов*язково побуваю там із коханою людиною, де б я не жила...
А, і ще одне
Я закохана... закохана у це місто :) Ванкувер виявився саме таким, як я того хотіла і таким, якого мені дуже треба було...
п.с. фотки клікабельні, там мона подивитись альбомчеги з фотками