Коли залишаэться лиш 32 години...
У мене зараз дуже багато думок і весь тиждень намагалась якось їх вкласти у голові, та чогось не завжди вдавалось.
Зараз я розумію, що коли залишається 32 години до того, як злетить літак, ти не встигнеш наобніматись/набачитись з усіма, кого любиш і за ким скучатимеш. Єдине, що знаєш точно, що треба бути дуже вдячним, що ті люди таки є в твому житті.
Хммм, ну чого в кінці завжди не вистачає часу на все, що планувалось?
А ще... мені знайомі ці відчуття. Я мабуть разів 5 читала людям тренінг про культурний шок і все, що з ним пов*язане і чудово знаю, як виглядає та крива. Лиш зараз відчуття нетипові. Я знаю і розумію, що моя крива уже давно стартувала. І зараз як раз той етап, коли приходять "why?" questions. Коли тебе питають люди "ти впевнена?...", ти посміхаєшся ствердно киваєш. Лиш дуже дістає, коли сама себе зрідка запитуєш "What the hell I'm doing?" - так, саме англійською, - і поки не надто можеш чітко відповісти на це запитання навіть сама собі.
Я ЗНАЮ, що то лиш етап у кривій. Незабаром вона швидко повзтиме догори.
Я знаю, як буде далі. Не питайте, чого... я просто знаю :)
I'm f**king scared... Бо не уявляю, що мене там чекає. Але вірю, що чекає, щось дуже добре.
Але я точно знаю, як тільки злетить літак, все буде інакше...
Хммм, я знаю, саме зараз я стою на ПОЧАТКУ і на КІНЦІ одночасно...
Я знаю.