життя як йога, йога як секс

[lorelay_olesya]

Світ добрий до мене. Він підкидає мене вгору вихорами ніжності та закидає у глибинні тартари з такою грацією, що аж дух перехоплює. Він дарує мені зустрічі з новими людьми, відкриває нові вікна і можливості, запахи і забуті фільми, дивує і  надихає. Він входить в мене сонячним теплом і легкістю. І я його приймаю. І видихаю.

Моя мозаїчна щасливість інколи така примхлива. На вдих - манірна, на видих - змарніла. Бо нема нічого прекраснішого, ніж загораючись гаснути і гаснути загораючись. І так все життя - перекачувати біле повітря з лівою сторони і жовте - з правої. З надією, що жовте повітря завжди більш пігментоване, ніж біле. Я приймаю.

Я приймаю цей світ і від того стаю щасливішою. У мені народжуються нові хвилі і не розбиваються об каміння моїх страхів. Залишається лише безкінечний простір для думок, візуалізацій, випадкової інформації і спогадів. Насправді я завжди була щасливою як співаюча чаша.

І навіть тоді, коли стискаєш всі м"язи навмисно до склянного болю, не ламаєшся, а випробовуєш себе на гнучкість, на витримку, на жалість. Збираєш пальці в кулаки - і голосно дихаєш животом. Затримуєш дихання. П"ять....шість...сім.... І видихаєш. Світ знову стає добрим.