(no subject)
Сьогодні читала Нестайка "Країна сонячних зайчиків". Така муть. Моя свідомість страшенно спаплюжена мемами-бруталом і соц.мережами. Тепер головний герой дитячого твору - Валєра, у мене викликає гомеричний сміх. Я вже не кажу про зайчика Терентія. От ви б, якби у вас дома жив зайчик, назвали його Терентієм?
Моє дитинство пройшло без зайчиків, зате з васюківськими тореодорами. І слава Богу!
А тим часом я мрію про графічний роман "Хуго. Хранитель часу". Чудесні ілюстрації. Дивитися-не надивитися. Тепер я знаю, що замовляти на свята. Хоча щось на думку не спадає ніяких свят. До дня народження ще ого-го.
наступної п"ятниці їду ботанити на конференцію до Кийова. Нові фейси, нові світогляди. Думаю, буде цікаво (якщо я не буду поводитися як зацьковане горобеня, що, власне, мені і нехарактерно, но вдруг...)
Весна на мене діє дивно, однак позитивно. А роботи скільки неперероблено...)
.