TB
Трактувати можна по різному, але в моему випадку торакальний відділ,а ще точніше друга торакальна хірургія. Чи будуть змінені імена ше точно не знаю ну і хрєн з ним. Поточна дата - 29.03.2011 але почалось все троха раніше, тому поки шо невелечка ретроспектива.
Березень місяць в плані погоди підступний але як я сидячи біля компа умудрився застудитись абсолютно не вимахуючись для мене дотепер залишається загадкою. Певний період класичного самолікування навіяними рекламою медикаментами призвів до непоганих результатів але ще іноді мучив кашель... В попередньому реченні важливе, а може й ключове слово кашель. 16.03.2011 зранку шоб виключити можливість пневмонії подався в поліклініку на Пирогова "и, как показала практика, напрасно". Терапевт відмовилася слухати мене мотивуючи це тим шо вона не обслуговує нашу вулицю і мені видали талончик до іншого терапевта а мої скарги її не цікавлять. Ну тут вже я псіханув на нашу безкоштовну медицину і не слухаючи коханої зібрався додому. Вечір перегляд кіношки за компом, і як я вже казав кашель і після одного приступу кашлю відчув шо дихати важко, дуже мля важко... потоптався по хаті, відкрив двері спробував подихати вуличним повітрям - пох. По скайпу позвонили батьки і оцінивши ситуацію наполягли шоб я тусував на швидку, де мене послухали поміряли тиск, шось вкололи і порадили тусувати в поліклініку(пардон, ше поміряли температуру). 17.03.2011 - Вєркин дєньчик, не забути позвонити))) піднімаюсь і тусую в поліклініку по ходу пояснивши кішці шо я на півгодинки і шоб не вздумала хуліганити, наївний... Нє ну Дашка не хуліганала, але бля, який наївний... В поліклініку задихаючись ледве доперся, серце з грудей вискакує, реєстратура, талончик на зараз до терапевта(благо нашого), послухала, сказала шо диханняя дивно прослуховується а от тахікардія серйозна і відправила на кардіограму і рентген, проте побачивши кардіограмму зразу відправила на Раппапорта(джамбула), на госпіталізацію викликавши в мене легке охреніння, ну але легке охреніння то не смертельно. Доперся на Джамбула, скільки на то все пішло часу сказати не берусь, але дофіга і врешті решт я попав до дохтора(точно не памятаю, кажись Богдана Богдановича, дай "му Боже здоровля купами), тут я зрозумів шо таке лікар який задає питання не просто так(свого роду лікарський 2ВАС), питань було куча потім трохи слухання і простукування а тоді:"Ну, в принципі, ше рентген, але то вже для порядку, бо і так зрозуміло". Рентген підтвердив діагноз - пневмоторакс, або пачілавєчіскі розрив легені... Блять разрив мозга чув, разрив сраки теж, але слова про те шо в мене розірвалась легеня наповнили мої штани адреналіном так шо відіпрати вже й не надіявся. Мені сказали шо мене відправлять на Сихів і викликали швидку,де мене очікувало ше одне відкриття - так звана тублікарня виявилась криво кажучи легеневою, а туб. тут відділення. Привезли глянув на мене молодий дохтор і заввідділу(як показала практика афігенні спєци) і сказали:"чувак, ми тут планували додому, але ти трохи поміняв плани, через 15-20хв на операційний стіл в перевязочну - будем робити маленьку дирку між ребрами і дививтись шо тама з легенею, чо лопнула, і шо тре буде робити, кароч уточняти діагноз під місцевим наркозом". Забув сказати шо якшо в легені дірка то вона спускається як надувна кулька і крім всього іншого її тре було надути(а тахікардія була через те, шо в грудях через відсутність легені звільнилось місце і серце змістилось). Ну короч як почув я про операційний стіл і місцевий наркоз серце моє наповнилось радістю а очко зарипіло так голосно, шо я почув впевнений голос з однієї з койок впевнений голос:"Слаааавік, нее ачкуй, я 100 раз так делал". Ну от власне перевязочна, голос доктора командує:"Лягай!" я ліг і з перепугу попросив мене слєгонца притовкти ооон тим ящегом, ну а поскільки мене не послухали і почали вводити шприц між ребра я відчуваючи як по внутрішній стінці спини тече наркоз почав обсуждати з Олегом Михайловичем(ше раз зазначу - афігєнний лікар!) сравнітєльні достоїнства його Соніеріка Xperia під Androidом, потім мені сказали шо може бути чуток неприємно і почали впихати металеву трубку між ребра, я подумав ппц, виявилось нє, не боліло просто відчувалось шо шось лізе між ребра, а якшо виходити з того шо я такого ше не мав, то як кажуть америкоси it was interesting experience. Потім мене заставили покашляти і врешті-решт трохи вспокоїли сказавши шо причина розриву не туберкульоз а бульозна емфізема(шо то таке і ше деякі медичні терміни і як воно виглядає гугль в поміч бо зара впадло розписувати. може потім розпишу чи дам ссилки), але є трабла бо спрощено така емфізема, то бульки які можуть лопнути і в мене такі бульки ше є, і їх тре вирізати... Трохи задрався писати але далі будеть...