літ-ра1. афтер.
Отже після жвавого обговорення першого абзацу мого бестселлеру :-) (http://lokizzz.livejournal.com/26704.html) завдяки вашим зауваженням він набуває наступного вигляду:
вона любила горілку і закушувала серцями... дарила срібні хрестики і забирала душі... байка що в паспорті писало Уляна чи Олена, бо відкликалась тільки на Агатту. коли люди ставали з нею до розмови, то не могли вставити і слова, настільки вона любила себе: і слухати, і розглядати себе годинами в дзеркалі, і позувати сама собі в цифрову камеру, і решту всього де вона відігравала головну роль. не можна сказати, що її знимками хизувався би якийсь модний гламурний паризький журнал, бо фотомоделлю не була її мама, не вийшло її і з неї .... і вона прекрасно знала цю секретну для всіх інформацію... знала що будь хто (навіть стара бухгалтерка з роботи)при наявності такої надпотужно сильної сили волі могла б стати для всіх еталоном жіночої вроди... не так за цю саму вроду, як за манеру її подання оточуючим, за вміння вчасно задерти носа, вміння влучно та тонко пожартувати, в потрібний момент принести гербати з молоком в ліжко, розбудити вночі та віддаватись до ранку, попросити довести саме до тієї зупинки чи заговорити про політику. все це вона робила не принижуючи своє я.... автоматично, так як весна приходить на зміну зимі... так мало бути. так написав хтось зверху... та все ж, після невдалого полювання (а бувало і таке) наковтавшись улюбленої холодної фінляндії, і закусивши тільки сигаретним димом (а палила вона тільки в ті вечори, коли всі серця були розібрані) після обряду одяганння в найулюбленішу піжаму з ведмедиками починали котитися сльози...
розумію, що можливо дехто прочитає та уявить собі зовсім іншу героіню, після чого вправі висловити своє велике ФЕ ...але поговоривши з оригіналом бачу її саме такою... завтра планую розсекретити її вік, трішки хобі (крім самолюбства) та розказати про дитинство.
вона любила горілку і закушувала серцями... дарила срібні хрестики і забирала душі... байка що в паспорті писало Уляна чи Олена, бо відкликалась тільки на Агатту. коли люди ставали з нею до розмови, то не могли вставити і слова, настільки вона любила себе: і слухати, і розглядати себе годинами в дзеркалі, і позувати сама собі в цифрову камеру, і решту всього де вона відігравала головну роль. не можна сказати, що її знимками хизувався би якийсь модний гламурний паризький журнал, бо фотомоделлю не була її мама, не вийшло її і з неї .... і вона прекрасно знала цю секретну для всіх інформацію... знала що будь хто (навіть стара бухгалтерка з роботи)при наявності такої надпотужно сильної сили волі могла б стати для всіх еталоном жіночої вроди... не так за цю саму вроду, як за манеру її подання оточуючим, за вміння вчасно задерти носа, вміння влучно та тонко пожартувати, в потрібний момент принести гербати з молоком в ліжко, розбудити вночі та віддаватись до ранку, попросити довести саме до тієї зупинки чи заговорити про політику. все це вона робила не принижуючи своє я.... автоматично, так як весна приходить на зміну зимі... так мало бути. так написав хтось зверху... та все ж, після невдалого полювання (а бувало і таке) наковтавшись улюбленої холодної фінляндії, і закусивши тільки сигаретним димом (а палила вона тільки в ті вечори, коли всі серця були розібрані) після обряду одяганння в найулюбленішу піжаму з ведмедиками починали котитися сльози...
розумію, що можливо дехто прочитає та уявить собі зовсім іншу героіню, після чого вправі висловити своє велике ФЕ ...але поговоривши з оригіналом бачу її саме такою... завтра планую розсекретити її вік, трішки хобі (крім самолюбства) та розказати про дитинство.