Не конспект. Спроба систематизації.
879-914 - Олег:
- 911 - договір Олега з греками
914-945 - Ігор:
- 941 - похід Ігоря на Царгород
- 944 - торговельна умова
945-957 - Ольга
- 957 - Ольга їде до Царгороду
957-972 - Святослав:
- 968 - Святослав іде на дунайських болгарів
- 971 - торговельна умова
972-978 - Ярополк
978-1015 - Володимир:
1015-1019 - усобиця
1019-1054 - Ярослав:
- 1031 - повернув «червенські городи»
- 1034 - об'єднане Русі після смерті Мстислава
- 1043 - війна з Візантією
1054-1073 - Ізяслав Ярославович
- 1060 - погром торків
- 1068 - половці погромили трьох старших Ярославичів
- 1073 - Святослав з Всеволодом вигнали Ізяслава з Київа
1073-1076 - Святослав Ярославович (брат), помер
1076-1078 - Ізяслав Ярославович вдруге, вбити
1078-1093 - Всеволод Ярославович (брат)
1093-1113 - Святополк Ізяславович (племінник)
- 1097 - з'їзд над Любчею, кожен князь держить свою (отчину)
1113-1125 - Володимир Мономах (кузен)
1125-1132 - Мстислав (син)
завзята боротьба за Київ, котрий переходив з рук до рук
1146-1152 - Ізяслав ІІ Мстиславич (син)
боротьба за Київ між кількома претендентами, і в цій боротьбі вже яскраво виступив національний антагонізм між українцями й великоросами
1169 - Київ зруйнований
Київ переходив знову з рук до рук, і то здебільшого на короткий час
1176-1194 Святослав II Всеволодович з чернігівської династії
загострюється боротьба
1203 - нова руїна Києва, перестав з того часу бути столицею Руської Землі.
Галичина
XI століття, друга половина - династія Ростислава Володимировича, Ярославового внука.
Його три сини Рюрик, Володарь і Василько поділили були між собою Галичину. Рюрик скоро помер, і фактично князями залишилися Володарь, що мав свою столицю в Перемишлі, і Василько в Теребовлі. Василько й Володарь померли майже одночасно, і за якийсь час майже вся Галичина опинилась в руках Володаревого сина, талановитого й енергійного Володимирка.
1141-1153 - Володимирко.
- боротьба проти угорського короля Гейзи Володимирко, проти київського великого князя Ізяслава II Мстиславича.
1153-1187 - Ярослав Осмомисл (син)
1187-1188 - Володимир (син), бояри збунтувалися, утік до Угорщини.
1188-1189 - Роман Мстиславич, князь волинський, угри витіснили Романа й зайняли Галич
1189-1190 - Андрій, угорський царевич, Володимир прийшов з польським військом, угрів вигнали.
1190-1199 - Ярослав Осмомисл (вдруге), помер, згасла династія
1199-1205 - Роман Мстиславич (вдруге)
- побив свого тестя київського князя Рюрика
- пішов на половців і погромив їх кочовища
- Рюрик за допомогою Чернігівських князів і половців захопив Київ і спустошив
- Роман вигнав його знову, захопив й постриг у ченці
- Роман хотів помогти королю Филипу Швабському, пішов війною на союзника Вельфів, на польського короля Лєшка, загинув
1205-1211 - три Ігоревичі (сини звісного героя походу на половців Ігоря Святославича), двух повісили бояри
1211-1213 - Данило Романович, вигнаний
1213-1214 - боярин Володислав Кормильчич, угри вигнали
1214-1219 - Коломан, угорський царевич
1219-1228 - Мстислав Удатний, смоленський князь, помер
1228-1229 - угри
1229-1230 - Данило Романович (вдруге)
1230-1233 - угри
1233-1234 - Данило Романович (втрете)
1234-1237 - чернігівський князь Ростислав Михайлович
1237-1264 - Данило Романович (вчетверте)
- 1239 - монголи взяли та зруйнували Переяслав, потім Чернігів, спустошили ціле Лівобережжя
- 1240 - Данило заволодів Київом і посадив там свого намісника, монголи зруйнували
- 1245 - Данило перемог Ростислава, мир з уграми
- 1250 - Данило по смерти митрополита-грека сам іменував митрополитом українця Кирила й добився того, що в Царьгороді його признали й висвятили
- 1252 - одружив свого сина Романа з дослідницею австрійського трону
- 1253 - коронація
- 1254 - завоювання Ятвягської землі і поділ її між союзниками, мир з Літвою, заручив свого наймолодшого сина Шварна з дочкою Мендовга
- 1256 - весілля Льва та угорської царівни
- 1259 - наступ Бурундая, Данило мусив поруйнувати укріплення своїх міст - Володимира, Кремянця, Луцька, Львова та інших, мусив посилати свої полки татарам на допомогу в їх походах на Литву й на Польщу
1264-1301 - Лев І (син)
- забрав від Польщі Люблинську область,
- забрав від Угорської держави Закарпатське підгір'я з Мункачем,
- підбив Ятвягів і посунув північну границю своєї держави аж за Нарев.
- 1299 - митрополит переїхав до Володимира Суздальського й тут заснував свою резиденцію.
1301-1308 - Юрій (син)
- злучив у своїх руках і Галичину й Волинь, столицю переніс до Володимира
- 1303 - окрема галицька митрополія. Патріярх висвятив по смерти Ніфонта присланого з Галичини кандидата Петра Ратенського не на галицького митрополита, а на митрополита «всеї Руси», і Петро перейшов на північ і осів у Москві, яка стала з того часу резиденцією митрополитів.
1308-1323 - Лев II і Андрій, померли одночасно
1323-1340 - Болеслав Тройденовича мазовецький
Волинь захопив литовський князь Любарт Гедиминович
Казимир Великий польський забрав Галичину
Галицько-волинська держава фактично перестала існувати.
Велике князівство Литовське
1316-1341 - Гедимін
1341-1377 - Ольгерд (син)
- інкорпорував Чернігівсько-Сіверську землю
- в 1360-х роках у Київі засів син Ольгерда Володимир
- окупована Переяславська земля
- 1363 - розбив татар на Синіх Водах
- 1370 - південне Поділля: Коріятовичі побудували три замки, в Смотричу, Бакоті, Камянцю.
1377-1386 - Ягайла (син)
1386-1430 - Вітовт (кузен)
1430-1435 - Свитригайло (брат), погрлмений
1435-1440 - Жигимонт Кейстутович (брат), руські князі замордували його в замку Троках
1440-1492 - Казимир (син Ягайла)
посадив на Волині Свитригайла, а в Київі Олелька Володимировича
- 1447 - король Польщі, привілей дає право «княжатам, панам, рицарям і боярам» вільно виїздити за кордон «для набуття ліпшого щастя або задля рицарських вчинків»
- 1448 - в Москві на соборі вибрано собі митрополитом Іону без порозуміння з патріярхом і тим положено початок незалежної московської церкви.
- 1458 - патріярх висвятив на київську митрополію грека Григорія. З того часу відновилася київська митрополія, яка обіймала всі українські (разом з Галичиною) й білоруські землі й яка підлягала по прежньому патріярху царьгородському. мешкав то у Вільні, то в Київі.
- 1470 - скасовано київське удільне князівство, повстання
- 1484 - татари вдарили на українські землі, Київ потерпів страшний погром
- 1485 - татари спустошили Поділля
- 1488 - татари спустошили Київщину
- 1490 - татари спустошили Волинь й Холмщину
1492-1506 - Олександр (син)
- 1492 - кримський хан скаржився великому князю литовському, що кияне й черкасці розбили під Тягинею (при усті Дніпра) турецький корабель, і у відповідь на це князь обіцяв потрусити - козаків.
- 1493 - черкаський староста князь Богдан Глинський погромив там же при усті Дніпра турецьку кріпость Очаків, хан називає його дружину козаками.
- 1501 - король Польщі
- 1501 - війна, Москва окупує Сіверщину
- повстання під проводом українського князя Михайла Глинського
- 1505 - Сойм в Радомі, постановив, що селянин взагалі не може відійти без згоди свого пана. Поруч із тим селян виключено з загальної юрисдикції й піддано під юрисдикцію пана, на чиїй землі він сидів.
1506-1548 - Жигимонт І
- 1507 - сойм, вперше явилися на нього обрані представники від шляхти
- 1509 - Привілей казав, що всі закони видаються по обміркуванню їх Панами-Радою.
- 1514-1535 - Остап Дашкевич, черкаський старостоа, перший провідник й організатор козаччини
- 1514 - Москва здобула Смоленськ, Сіверщину, частину Білої Руси; на соймі подали великому князеві прохання, щоб дав писані права та закони.
- 1517-19 - перші спроби видання церковних книг мовою народньою були зроблені білорусом доктором Францем Скориною в Празі
- 1519 - Сойм в Торуні постановив, що всі селяни по маєтках королівських і шляхетських мали робити один день на тиждень на короля або на своїх панів
- 1529 - перший Литовський Статут
- 1532 - татарський хан приходив із військом і артилерією й обложив Черкаси, але взяти не зміг.
- 1541 - було наказано зробити козакам перепис і скласти реєстр, скільки їх єсть в Київській, Канівській і Черкаській округах.
1548-1572 - Жигимонт ІІ Август
- 1548 - явились у Польщі вигнані з Чехії й Австрії «чеські брати» й відродили спомини про гуситство.
- 1552 - київський замок на горі Кисілівці над Подолом був обведений камяними мурами з 15 баштами, а торговельне життя тулилось внизу на Подолі, де були й колонії литовська, польська та вірменська.
- 1557 - Устава на волоки, введена т. зв. «волока», що рівнялась 19 ½ десятин. Кожне селянське господарство діставало 1 волоку, боярське - 2. Примусово вводилася трьохпільна система. Всі селяни, осаджені на волоках, мали платити певний чинш натурою й грішми, а крім того робити панщину.
- 1561 - Дмитро Байда-Вишневецький тримати сторожу на острові Хортиці.
- 1563 - Дмитро Байда-Вишневецький воює в Молдові з своїми козаками, але попадає в полон до турків, і його страчують в Царьгороді.
- 1566 - Другий Литовський Статут, зробив великого князя литовського конституційним монархом, який сам без згоди сойму й Панів-Ради не міг нічого робити. Але обмежено також і панів. Тепер пануючим станом робиться шляхта.
- 1568 - Григорій Ходкевич у своїм маєтку Заблудові дав у 1568 р. притулок вигнаним з Москви друкарям Івану Федорову й Петру Мстиславцю.
- 1568 - Жигимонт-Август II вислав до козаків грамоту, щоб вони перестали чинити туркам і татарам «шкоди та лупезства» й повернулись з степів до міст. Перша фактична спроба взяти певне число козаків на державну службу, коронний гетьман Юрій Язловецький вибрав зпоміж козаків «певний почот» їх, зорганізував з них відділ і дав їм за «старшого» шляхтича Яна Бадовського, козаки мали діставати платню. Резиденція Бадовського - Біла Церква, де в його був маєток. Король затвердив розпорядження Язловецького літом 1572 року. Одначе відділ Бадовського проіснував не довго, скоро сам Бадовський помер (1575 р.)
- 1569 - заснована єзуїтська колегія у Вільні
- 1569 - Люблинська унія, Київщина, Волинь й Поділля прилучені до Польщі
З цього часу доля Великого Князівства Литовського, під яким залишились всього два невеликі окрайчики української території - Берестейська й Пинська області, тратить для нашого огляду ближчий інтерес.
Річ Посполита
1569-1572 - Жигимонт ІІ Август
1569 - всі українські землі було поділено на 6 воєводств: Белзське, Подільське, Руське, Брацлавське, Волинське й Київське. Кожне воєводство мало свої соймики й посилало своїх депутатів до Варшави на сойм.
1572 - Молдова, Івоня скинув з трону Богдана Лопушана, почав шукати собі помочи на Україні. Зібрався охочий відділ з шляхти й козаків Брацлавщини й Барського староства під проводом Сверчовського. Після перших успіхів Івоня був розбитий, сам загинув, а частина козаків разом з своїми провідниками попала в турецьку неволю.
1573 - Закон установив повну владу поміщиків над селянами
1574 - Генріх Валуа
1575-1586 - Стефан Баторий
- 1576 - подільські козаки спалили Тягиню (Бендери).
- 1577 - Богдан Ружинський, як «гетьман низових козаків», кілька разів ходив у походи на Крим і 1577 р. склав свою голову під Аслан-Керменом при усті Дніпра.
- 1577 - Іван Підкова. Він прикликав собі на поміч відділ козаків під проводом «гетьмана» Шаха, котрий прийшов із Запорожжа й поміг Підкові заволодіти Ясами. Підокву стратили во Львові.
- 1577 - «гетьман низових козаків» Шах в 1577 році погромив ханського посла, що їхав з Москви.
- 1578 - козаки вели на молдавський трон Підковиного «брата» Олександра, а в слідуючім Олександрового «сина» Петра.
- 1578 - Стефан Баторій і надав Віленській колегії єзуїтів титул академії
- 1578 - Волинське воєводство (яке складалось з повітів Луцького, Володимирського й Кремянецького й обіймало приблизно ⅔ довоєнної Волинської губернії) мало коло 300.000 населення.
- 1578 - Баторій вислав на Україну мадяра Янчі Бегера набірати козацький полк. В осени зложено умову, відому під назвою «постанови з низовцями»: начальник всіх низових козаків - староста черкаський князь Михайло Вишневецький (родич Байди), на службу до полку приймалось 500 козаків, які діставали платню по 6 коп. литовських грошей і сукно на жупан. Козакам дано було як осередок місто Трахтемирів між Київом і Каневом. За козацького «старшого» або гетьмана, як козаки його називали, став польський шляхтич Ян Оришовський, а за його помічника й писаря Янчі Бегер. Полк Оришовського брав участь у московській війні.
- 1580 - Костянтин Острожський заложив у своїй резиденції Острозі школу, яку сучасники звали колеґією або академією, друкарня випустила знамениту Біблію на славянській мові.
- 1582 - у відповідь на татарські скарги король прислав свого урядовця Глембоцького розслідувати справу, козаки його втопили. Правда, злякавшись свого вчинку, вони сами видали одинадцять ніби винуватців; гетьман, князь Михайло Ружинський прислав їх, закутих у кайдани, до Київа.
- 1583 - переведено новий набір козаків на королівську службу, взято було 600 людей.
Жигимонт ІІІ Ваза
1587-1632
1588-89 - царьгородський патріярх Єремія, в свій приїзд на Україну узявся був упорядкувати справу православної церкви, але неознайомлений як слід з місцевими відносинами, повівся доволі незручно й нетактовно супроти єпіскопів, особливо супроти львівського владики Гедеона Балабана, що мав конфлікт з Успенським братством. Надавши особливі права братствам Львівському й Віденському, він викликав незадоволення владик, яким взагалі не по нутру був характер реформи братств, переведеної патріярхом. Усунення митрополита Онисифора з катедри й наставления Михайла Рогози без собору духовенства також не було владикам приємне.
1590 - Балабан скликає в Белзі приватну нараду владик, Кирило Терлецький, єпіскоп луцький, Діонісій Збіруйський холмськии і Леонтій Пельчицький туровський. Вперше кинута думка про унію.
1590 - Соймова постанова надала королю повне й необмежене право роздавання земель. В наслідок цього на Україні дуже скоро почали виростати величезні латифундії.
1590 - взято на службу 1000 козаків.
1590 - Криштоф Косинський дістав від короля маєтність на Київщині. Але староста Білоцерківський, Ян Острожський, не допустив його заволодіти подарованою маєтністю.
1591 - Криштоф Косинський зібрав ватагу козаків, і кинувся грабувати маєтності князя Острожського. Правительство призначило для слідства й кари над своєвільцями комісію. Комісія зібрала військо й рушила на козаків, які засіли з гарматами в Трипіллі разом з Косинським. Але здобувати Трипілля штурмом не зважилася, обмежилась тим, що умовилась з козаками, що вони не будуть більше своєвільничати й виберуть собі іншого ватажка замість Косинського.
1592 - прокидались селянські розрухи то тут, то там.
1593 - на початку року під містечком Пяткою (близько Житомира) шляхта Волинського воєводства на чолі з Костянтином Острожським побила казаків, дві тисячі вбитих. Косинський мусив піддатися й заключити умову. В маю він притяг під Черкаси з двома тисячами козаків і арматою, відкрито похваляючись помститись над князем Олександром Вишневецьким. Загинув в бою з Вишневецьким, або просто під час пяної сварки в шинку.
1593 - Папа вислав в осени спеціяльного посла до козаків, хорватського священика Комуловича, який віз з собою 12.000 золотих дукатів, задаток козакам за їх участь в турецькій війні.
1594 - остаточно вироблено акт про унію й предложено його королю та папському нунцію в Кракові. Акт про унію дістав апробату і від короля і від нунція.
1594 - весною цісарський посол, шляхтич Ерих Ласота доїхав аж до Запорожської Січи й тут кілька тижнів вів пертрактації з козаками. Він передав їм подарунки від цісаря: труби, бубни, корогви і 8.000 дукатів. козаки обмежились невеличкими диверсіями проти татар.
1594 - Северин Наливайко в ролі отамана козацького відділу оперує проти турків в теперішній південній Бесарабії. Маючи дві з половиною тисячі козаків, він погромив турецькі осади на нижнім Дністрі.
1594 - Сполучене військо Наливайка й Лободи в осени вирушило в поход на Молдавію. Було його коло 12.000 під 40 корогвами, серед них дві цісарські, прислані Рудольфом II. Вони перейшли Дністер під Сорокою, розбили господаря Арона, взяли його столицю Яси й спустошили ввесь край. Господарь мусив зріктися турецького підданства й присягти на вірність цісареві.
1595 - Костянтин Острожський звернувся 25.II з окружним посланієм до всіх православних, де зясовував акцію єпіскопів, називав їх зрадниками, закликав не йти за ними й поборювати унію всіма способами. Єпіскоп володимирський Потій і єпіскоп луцький Терлецький поїхали до Риму й тут зложили перед папою Климентом VIII урочисту заяву про унію православної церкви в Польщі з церквою римо-католицькою. Папа прийняв їх заяву, й унію було формально проголошено.
1595 - На початку року Лобода й Наливайко, вже як спільники Арона, разом з його військом ходили на турецькі городи Тягиню, Білгород і Килію. Весною повернулись на Брацлавщину. Коронний гетьман Ян Замойський сам вирушив з військом до Молдавії й посадовив на господарський трон боярина Еремію Могилу, який визнав над собою польський протекторат. Могила порозумівся з Туреччиною, і та з свого боку признала його господарем. Козакам Замойський наказав не втручатися більше до молдавських справ і вертатися на Низ.
1595 - в осені Наливайко пограбував місто Луцьк, далі пішов на Білорусь, напав на Слуцьк і взяв з нього контрибуцію, далі пограбував Бобруйськ і Могилів. Вернувшися, сильно пограбував маєтності Кирила Терлецького, одного з головних справців унії.
1596 - Жолкєвський виступив весною з невеликим, але добрим військом і значною артилерією. Коло урочища Гострий Камінь стався бій. Шаулі гарматна куля одірвала руку. Козаки вибрали гетьманом замість його Наливайка. Жолкєвський відступив до Білої Церкви. Козаки на раді в Переяславі скинули Наливайка й вибрали гетьманом Лободу. В кінці мая Жовлкевський обложив їх з усіх боків на річці Солониці близько від Лубен. Два тижні громив він козацький табор з гармат і кілька разів посилав свої полки на штурм, але козаки їх відбивали. Капітулювали на ласку переможця: видали Наливайка, Шаулу та ще кілька ватажків, видали зброю, срібні труби, булаву.
1596 - собор в Бересті. Обидві сторони одлучили взаїмно своїх противників від церкви й прокляли.
1597 - 11 квітня стратили Наливайка, відрубили голову.
1597 - варшавський сойм весною проголосив козаків ворогами держави: perduelles et hostes patriae. Заряжено було конфіскату козацького майна, гетьману доручено «винищити їх до останку».
1599 - зїзд у Вільні, князь Острожський, білгородський митрополит Лука, духовенство й миряни. Прибули представники гуситів, реформатів і лютеран. На зїзді ухвалено конфедерацію, котрим шляхта православна й протестантська зобовязувалися «зберігати між собою мир і не допускати, щоб ріжниця віри й церковних обрядів вела до проливу людської крови та щоб когось було карано за віру конфіскацією майна, позбавленням чести, кайданами й вигнанням».
1600 - на чолі цілої козаччини стоїть гетьман Самійло Кішка.
1600 - волошський воєвода Михайло почав війну з молдавським господарем Могилою, який тягнув до Польщі. Треба було йому помогти, і польський уряд звернувся до козаків. Коло 4000 козаків рушило на допомогу коронному гетьману Замойському. Коло Плоєшт сполучене польсько-козацьке військо розбило Михайла, і Замойський посадив на волошський трон Могилиного брата Семена Могилу.
1600 - герцог Карл Зюдерманландський, окупував Естонію і вже загрожував польській Ливонії (т. зв. Інфлянтам). Почалася війна. Замойський став закликати козаків до Ливонії.
1601 - сойм постановив припинити судові процеси в справах релігії й ухвалив, щоб православні церковні бенефіції роздавалися тільки православним, але король не затвердив цієї ухвали.
1601 - у січні у Варшаві сойм ухвалив скасувати баніцію для тих козаків, які підуть на шведську війну. Поход був тяжкий. В бою під Фелліном сам Кішка наложив головою. Замість його вибрано Гаврила Крутневича. Козаки перші покинули фронт та рушили через Білорусь до дому. По дорозі вони чинили страшенні ґвалти й насильства. Місто Витебськ, яке хотіло боронитись від них, вони взяли силою й дуже пограбували.
1602 - козаки на 30 чайках і кількох одбитих у турків ґалерах виплили в море й під Кілією погромили турецький флот.
1603 - На соймі конфедерація знову виборола постанову про поворот деяких, захоплених уніятами монастирів православним, але король не допускав ніяких загальних принципових постанов.
1605 - Димитрій опановує Москвою, до нього приєдналося 12.000 запорожців.
1606 - флотилія козацьких човнів здобуває Варну на Чорнім морі.
1607 - під погрозою «рокошу», себто повстання, шляхта добилась того, що в 1607 році сойм ухвалив, що за грецькою вірою православного обряду залишаються її давні права, і духовенству, яке не хотіло приймати унії, дарувалася амнестія.
1608 - козаки здобувають Перекоп, який одділяє Крим од континенту.
1609 - козаки оперують на нижнім Дунаї, палять турецькі міста Ізмаїл, Кілію, Білгород (теперішній Акерман). У війську короля Жигимонта, яке брало Смоленськ, було аж 30.000 козаків, і майже стільки ж козаків оперувало на Сіверщині та по других провінціях московської держави.
1609 - сойм радив над козацькою справою й визначив спеціяльну комісію для впорядкування відносин на «кресах».
1614 - козаки напали на кріпость Синоп, спалили й знищили місто.
1614 - комісія в осени в Житомирі. коронний гетьман Станислав Жолкєвський, князь Януш Острожський, князь Януш Заславський і Олександер Калиновський. Умови, щоб козаки перебували тільки на Запоріжжі й несли там охоронну службу проти татар та турків; за це вони мають діставати 10.000 золотих і 700 штук сукна річно; старшого мав призначати в імени короля коронний гетьман
1615 - козаки спалили місцевість між Мізевною й Архіокою, розгромили турецьку ескадру й взяли в полон пораненого турецького адмірала. Вони захопили кілька турецьких кораблів, повели їх з собою й спалили під Очаковом на глум туркам.
1616 - На чолі козацької ескадри Сагайдачний весною розгромив турецький флот коло устя Дніпра. Потім напав на Кафу (Теодосію), здобув її й спалив. В осени козаки здобувають Трапезунт. На них ударила турецька ескадра, але козаки розбили її. Потім вдарили на самий Босфор, пограбували побережжя й поплили назад.
Ці козацькі походи трохи не викликали війну між Туреччиною й Польщею. З великими зусиллями польському правительству вдалося на якийсь час зберегти мир, зобовязавшись перед турками вгамувати козаків і не допускати їх до виходу в Чорне море. Сагайдачний зумів нахилити козаків до уступок і погодитись формально на вимоги з боку уряду.
1618 - Сагайдачний, вирушаючи на чолі 20.000 армії, переходить цілу Московщину, розбиваючи по дорозі московські відділи й беручи укріплені міста: Путивль, Елецьк, Лівни й саме в пору виручає королевича з тяжкої ситуації.
1619 - 17 жовтня на річці Раставиці (коло м. Паволочи) склали умову, підписану старшиною з Сагайдачним на чолі про те, що козаки мають зредукувати свій контингент до 3.000, що вони не будуть виходити в Чорне море, а що їхня старшина має бути призначена самим королем.
1620 - Використавши момент, коли Сагайдачний пішов з частиною війська в поход під Перекоп, козаки скинули його з гетьманства й вибрали на його місце Якова Бородавку. Одначе Сагайдачний залишився полковником.
1620 - Патріярх висвятив ігумена київського братського монастиря Ісаію Копинського на єпіскопа перемишльського, кілька день згодом Іова Борецького висвятив на митрополита, а далі Мелетія Смотрицького на архієпіскопа полоцького.
1620 - Турецька армія під проводом Іскандер-паши рушила літом на Молдавію, щоб далі йти на Польщу. Жолкєвський виступив їй на одсіч, але був оточений, весь його відділ був знищений, і сам він поляг головою. Його помічник, польський гетьман Конецьпольський попав у неволю. У цім бою поляг також підстароста чигиринський Михайло Хмельницький, а син його Богдан попав у турецький полон.
1620 - козацька флотілія вийшла в Чорне море й наробила серед турків великого переполоху. Турецький флот, що боронив столицю, не зважився напасти на козаків, але ескадра Капудана-паши, що стерегла їх повороту, напала таки на їх і захопила кілька чайок з козаками.
1621 - «протестації» з дня 28.IV, православні владики рішуче протестували проти оповіщення патріярха Теофана турецьким шпіоном й ворохобником, виясняли історію свого висвячення, цілком згідного з канонами, протестували проти переслідування православних уніятським духовенством на Білій Руси, на Берестейщині, Волині й Галичині.
1621 - козацьке посольство прибуло в Варшаву в липні 1621 року, король прийняв ласкаво, обіцяв «заспокоїти» реліґійну справу, Сагайдачний поїхав з Варшави просто на фронт. Козаки скинули прежнього гетьмана Бородавку, закули його в кайдани, а натомість вибрали Сагайдачного. Бородвку судили, признали винуватим в необережнім вигубленні козаків і стратили.
1621 - 8 жовтня на полі бою під турецькою фортецею Хотином було складено мир.
1622 - Сагайдачний помер 10 квітня. 23 квітня - гетьман Оліфер Остапович Голуб. два нових морських походи. 30 козацьких чайок поруйнували побережжя Анатолії, захопили багато турецьких кораблів.
1623 - в початку відбувся у Варшаві сойм, на який православна сторона покладала надії, що їй удасться добитись задоволення своїх домагань. В кінці було ухвалено: в релігійній справі тимчасом проголосити спокій, зупинивши всі процеси й засуди в церковних ділах, а остаточне вирішення конфлікту між православними й уніятами відкласти до слідуючої соймової сесії. Неудача на соймі коштувала булави Оліферу Голубу, замість котрого козаки вибрали полковника Михайла Дорошенка. новий морський похід під Царьгород. Сам Дорошенко ходив походом на Перекоп.
1623 - В кінці року православні міщане у Вітебську на Білорусі замордували полоцького архієпископа Йосафата Кунцевича.
1624 - в Київі міщани й козаки вбили священика Івана Юзефовича й війта Федора Ходику, які хотіли передати православні церкви в руки уніятів.
1624 - в липні коло 80 чайок, по 50 людей на кожній, спалили околиці Царьгороду. За два тижні перед Царьгородом появилася знову козацька флотилія, на цей раз вже коло 150 чайок. Цю флотилію хотіла була задержати ще коло Дніпрового устя турецька ескадра, але козаки пробились і рушили на Царьгород. Тут спалили Фарос і трохи не взяли арсеналу. Козаки ще в трете, в другій половині серпня, вибралися на Царьгород й знову плюндрували Ені-Кіой.
1624 - Шагін-Гірай заключив 24 грудня 1624 року формальний союз з козаками. Козаки дали у себе на Запоріжжі притулок претенденту на турецький престол Ахії. Запорожці готові були піддержати його, до підприємства прилучилися й донські козаки. З Січи Ахія перебрався до Київа, де знайшов притулок у митрополита Борецького, а далі виїхав до Москви. В звязку з справою Ахії Борецький писав листи в Москву до царя, до патріярха, до бояр, нарікав на утиски над православною вірою в Польщі й просився разом з козаками під протекцію царя. В початку 1625 р. появилися в Москві навіть козацькі післанці.
1625 - козаки виплили в море, появились близько Царьгороду, потім напали на околиці Трапезунта й поплюндрували їх.
1625 - Козацько-татарський союз удалось на якийсь час розбити, підкупивши татарських ватажків. Після того коронне військо в числі 8.000 людей під проводом гетьмана Конецьпольського рушило в кінці літа на Україну. Після упертих боїв в районі теперішнього Крюкова (проти Кременчука) заключено було компромісовий договір (5 падолисту 1625 року).
1626 - велика татарська орда в осени року кинулась на Україну. Дорошенко разом з начальником коронного війська Стефаном Хмелецьким погромив її до щенту під Білою Церквою.
1628 - Дорошенко відновив прежній союз з кримським претендентом Шагін-Гіраєм і весною вирушив у поход. Козаки пройшли до Бахчисараю, але тут в бою втратили Дорошенка й колишнього гетьмана Оліфера Голуба. Замість Дорошенка козаки обрали на гетьмана Григорія Чорного.
1628 - у Київі скликано в серпні собор для обміркування можливости якогось компромісу з уніятами. На соборі козацькі представники зайняли різко непримириму позицію.
1629 - в часі сойму в лютому було вирішено, що на осінь у Львові має бути скликаний «генеральний сінод» з православних і уніятів. До Львова на «генеральний сінод» ніхто з православних не поїхав.
1629 - поход на Крим скінчився неудачою: татари розбили козаків під Перекопом, полягло їх там кілька тисяч.Запорожці вибрали собі свого окремого гетьмана, якогось Левка Івановича.
1629 - Волинське воєводство мало понад 665.000 населення й було залюднене густіше ніж тодішні Прусія, Данія, Шотландія й Померанія. Ця велика маса складалась з 655.000 селянської людности, яка перебувала в залежності від невеликого числа поміщиків, всього якихсь 250 фамілій і груп юридичних осіб. Серед них було 13 маґнатів, яким належало більше половини землі.
1629 - запорожці захопили зненацька Чорного, привезли на Запорожжя, судили й четвертували. Це сталося вже за нового запорожського старшого - Тараса Федоровича (Трясила).
1630 - в маю Конецьпольський переправився через Дніпро і вдарив на козаків. 8 червня було заключено в Переяславі умову. На гетьмана козаки вибрали Тимоша Орендаренка.
1631 - Густав-Адольф в літку 1631 р. вислав двох післанців, які мали підмовити козаків стояти за вибір Густава-Адольфа польським королем, на випадок смерти Жигимонта III, і вислати козацький відділ на допомогу шведам в їх війні з Австрією. Післанці дістали в Москві виразну інструкцію звертатись тільки до запорожських козаків, а не до реєстрових. Одначе вони попали якраз до реєстровиків, і ті їх видали польському правительству.
1632 - в квітні помер король Жигимонт.
Володислав
На короля було вибрано Володислава. В справах церковних відносин досягнуто було компромісової угоди.
1633 - у Львові весною обрани мітрополітом Петро Могила. Затверджений королем, в липні з тріюмфом вїхав до Київа, хоч тут перед тим довелося силою скидати старого Ісаію Копинського й замкнути його до монастиря.
1633 - Московська кампанія розпочалась і козаки брали найживішу участь в усіх головних операціях. Вони оперували на Сіверщині під командою Єремії Вишневецького й Адама Кисіля.
1634 - цілий корпус в 20.000 козаків під проводом гетьмана Тимоша Орендаренка прийшов під Смоленськ на поміч королівській армії. Війна закінчилася Поляновським миром по якому Володислав закріпив за Польщею володіння Смоленською і Сіверською областями.
1635 - козаки оперують на Балтійськім морі.
1635 - козацький гетьман Іван Сулима несподіваним наскоком захопив Кодак і зруйнував його цілком. Одначе, боячись кари за свій вчинок, козаки рішили відкупитись головою свого ватажка й видали Сулиму правительству. Сулимі відрубали у Варшаві голову.
1637 - В кінці літа Павлюк являється на Україну, захоплює артилерію реєстрових козаків в Корсуні, бунтує їх, ті арештують і розстрілюють свою старшину з гетьманом Савою Кононовичем на чолі. Селяне почали громити панські маєтки. Почали бити й жидів.
1637 - в кінці року польська армія під проводом польного гетьмана Миколи Потоцького виступила проти козаків, вони сміливо рушили на одсіч і дали бій під селом Кумейками ( в околиці Черкас), козаки потерпіли страшний погром. До козаків підійшли свіжі сили, і вони близько Черкас, коло села Боровиці дали новий бій. Але і цей бій був ними програний. Тоді, знеохочені й зневірені в успіхові, козаки: рішили скапітулювати. Вони видали свою старшину з Павлюком на чолі, виявили повну покору, прийняли нову призначену їм старшину й зложили присягу на вірність.
1638 - В початку року Потоцький переправився з військом за Дніпро і в кількох упертих боях знищив повстанчі козацькі відділи. Сойм встановив шоститисячний реєстр, позбавив козаків самоуправи, - вся старшина мала бути призначувана, і ухвалив відбудувати Кодацьку кріпость.
1638 - Вибравши за гетьмана собі Якова Острянина весною запорожці появилися на Україні. Правительствене військо вирушило під проводом Потоцького. Повстанці захопили Чигирин, Кременчук і дуже зручно одбились од Потоцького, знищивши цілий відділ німецької піхоти, яка була в польськім війську. На поміч Потоцькому явився із свіжими силами князь Єремія Вишневецький. Після упертого бою під селом Жовнином близько Дніпра, Потоцький обложив козацький табор під тим же Жовнином і безнастанно бомбардував обложенців з великих гармат... Обидві сторони охоче розпочали переговори. Козаки пішли на капітуляцію. Питання про видачу ватажків не підіймалося. Повстанське військо видало зброю, гармати й військові клейноди; частина його зараз же розійшлася, при чім реєстрові козаки й запорожці склали взаємно присягу, що не будуть, одні другим мститись. В осени відбулася в Київі козацька рада, яка вибрала від себе депутацію до короля скласти заяву покори й прохати пробачення.