ужгородські будні
учора ми пів дня пили каву і писали звіти, поки була спека,
а тоді я таки наважився набрати нашого ужгородського друга Юрія,
який присвятив попереднього дня зайвих кілька годин серед ночі
нам і зробив екскурсію Ужгородом і не тільки)
ми дійсно боялися йому дзвонити знову, бо передбачали, що він знову
захоче приділити нам багато часу, а нам буде знову незручно,
все ж наважилися, нам треба було віддати йому ліхтарик,
ми зустрілися і він повів нас до замку, де раніше працював,
той був зачинений, але це не виявилось перепоною, потім ми зайшли в не менш
цікаве місце в Ужгороді - еее, забув))
але поясню як йти - від Замку одразу за юр.факом вниз є вулочка - воно там
одразу ж на тій вулочці ліворуч, не промахнетесь :)
але взагалі ще до того як ми дійшли до замку я почув як хтось голосно вигукує мою хвамілію)
розвернувся і побачив mur_myrka , вона була далеко, тож не одразу її впізнав, каюсь)))
вона підійшла ближче і каже - їм банош, а тут бачу тебе і думаю, що в той банош може бути підсипано?? :)))
виявилось, що вони з 4ornobile примандрували до Ужгорода, але ми були з Юрієм, тож не зупинились поспілкуватись
а пішли далі, втім, коли повернулися пізніше до тої кав'ярні, вона вже була зачинена,
а сьогодні ми до неї зайшли - баноша там немає!!! ))) тому цілком можливо,
що це був лише сон
немов у сні ми перебуваємо останні 5, здається, днів,
відлік часу збився настільки, наскільки це можливо з часом
учора ввечері ми після ще одного важкого розставання з Юрієм пішли в магазин
купити собі риби, крабових палочок, тартару і лавашу аби зробити собі тіпа морську шаурму)
а тоді пішли собі у напрямку словацького кордону
йшли ми не дуже довго, навколо нас палали неймовірні блискавки, ми йшли вперед,
а небо було настільки світлим, наче день, блистіти небо не припиняло ні на хвилину
ми домовились знайти яку-небудь лавку з накриттям, зупинку наприклад, і там
пересидіти, але попереду ми побачили справжнісінький смерч!
пилюка, пляшки, чиїсь капці, гілля і всяке таке неслося в наш бік з неймовірною швидкістю
і Нателла зреагувала миттєво вскочивши в якийсь під'їзд, а тоді затягла мене,
ми привідкрили двері і просто офігівали - за ними була завірюха як взимку лише без снігу
пробігала повз під'їзд якась тітка і зупинилась біля нас, бо їй в очі це все жахнуло)
ми затягнули її до нас в під'їзд, виявилось, що вона ще й буха
вона питала нас, чи ми розуміємо українську, а ми реально більшість з того, що вона говорила
ну ніяк не могли розібрати, бо говорила вона не українською, а закарпатською
вона вибачалась, що нам "позаважала", ми говорили - ні-ні, ми самі ховаємось тут)
смерч скінчився і почався дощ, вона пішла, ми розклали каремат і сіли
в під'їзді виявилось дві квартири (або офіси) і одна ванна-туалет - відчинена! вав! :)
ми сиділи на сходах, навколо знову щось літало, ми сміялися скажено,
бо виглядало так, що пора будувати ковчег, або, може хто бачив "Післязавтра"
там валив страшний дощ і нам подзвонив наш друг Юрій і запросив до себе домів,
він приїхав за нами і ми поїхали до нього,
а перед тим, як його зустріти ми загадали - зустріти дуже кльового чувака
і зупинитись в його хаті наніч :)
я в цей час думав про хату в Карпатах, а не в Ужгороді,
але побажання справдилося все одно ще краще, аніж могло б бути
вже в нього вдома ми дізналися
DVA затрималися у Словаччині, прямо зараз вони пишуть,
що стоять на словацькій частині кордону, час запалювати свічечку :)
але ми зрозуміли, чому почався той грьобаний смерч,
адже якби ми все ж таки дійшли до словацького кордону
що ми б там робили цілу добу???
:)))
11.07