Львів-Ужгород автостопом 9.07
це була фантастична подорож, що почалася з самого центру Львова.
корочє попереднього дня ми розбили об'єктив нікончіка, нікусєчки
і пішли зраночку за новим)
вибрали, всьо такоє, виявилось, що з нами спілкувався власник закладу,
до речі рекомендуємо, звісно усім відвідати - Цифровичок у Львові - http://www.cyfrovychok.ua/
корочє ми вже розрахувалися, він показував нам ще те, як вулицю цю залило нещодавно,
що води було по щиколотку, ми вже з рюкзаками дивилися ютуб
і тут я запитав - а не знаєте як доїхати на стрийську за об'їздну
і він сходу каже - в мене там зустріч зараз - я вас підкину
ми зрозуміли, що автостоп вже почавсь)
і завіз він нас спершу до стадіону львівського, аби ми познімали-поржали,
особливо смішні в львівського стадіону під'їзди. їх нема, там болото
виявилось, що він був і в африці, і губився у в'єтнамі,
і звісно ж сам неодноразово катався автостопом
він викручував віражі на дорогах на бехє, але з ним це зовсім не страшно ;)
тоді він завіз нас за 20 кілометрів від Львова і поїхав назад,
ми були шоковані і переповнені щєстя :)
спека ще не спала, була дєто 18 година, ми стояли біля заправки,
тоді нас підібрав якийсь хлопець на джипє, який їхав у Миколаїв і сам з Миколаєва, власне
ми проїхали з ним певно кілометрів 10 і знову стали,
і знову стояти довелося недовго, ще кілометрів 10 нас везла пара - українка і іспанець
теж на джипі с празрачной кришой)
ми мало спілкувалися, більше розглядали пейзажі за вікном, вони їхали в трускавець, тож дуже скоро звернули,
а ми стопили далі біля кавунів і автобусної зупинки,
коли я фотографував як Нателла стопить фуру - та несподівано зупинилась - ми підбігли
а водій сказав - а, вас двоє? ) тіпа насправді це не було видно зразу - ну вибачте!
втім довго нам стояти не довелось, і буквально за кілька хвилин зупинився чоловік на джипі теж
і ми їхали з ним вже до Стрия, його дочка вчиться у Львові на журналістиці,
а сам він нас завіз на заправку, де його чекав друг зі Сколе, коли ми виходили він всунув мені 200 грн
і сказав - мені це нічо, а ви кави випийте, поки чекатимете,
чесно, ми були трішки не те, що шоковані, це якесь інше відчуття, коли з одного боку тобі то приємно
а з іншого не знаєш, що робити насправді - усі попередні рази мені вдавалося відмовлятись від таких подарунків
а тут не вдалось, він був дуже впевненим у собі)))
тож ми випили кави і я лишив йому свій контакт, на випадок, якщо дочці потрібна буде допомога в києві)
нас забрав вже інший водій, він порадив зупинитись наніч у Межибродах
ми вийшли там, подивились навколо і вирішили стопити далі, не дуже мальовничо у Межибродах)
йшли не дуже довго, дорога була завузька, щоб там щось стало)
ми зупинились біля автобусної зупинки і стояли там певно з пів-годинки, найдовше)
Нателла розповіла дивний випадок з несподіваною зустріччу з одночасно двома людьми
досить нетипової професії ) а тоді до нас підійшла дуже світла бабуся
вона розповідала, що прочитала нещодавно в біблії і запрошувала переночувати,
ми ввічливо відмовились, але страшенно зарядились від неї, це був неймовірно сильний заряд,
і вже за кілька хвилин автомобіль зупинився прямо серед дороги за 100 метрів від нас і увімкнув задню
він під'їхав, ми підбігли
і виявилось, що цей чоловік також можна сказати такої ж професії
і він говорив стільки речей, настільки близьких
настільки світлих, насправді,
я їхав і постійно думав про це, а як тільки він залишив нас Нателла виголосила:
"яких ми людей притягуємо"
і так це й відчувається, це страшна сила неземного притяжіння,
слід лише загадувати якісь речі і виголошувати їх вголос,
і все збувається, ми замовляли перед тим як зустріли його ще дещо, і це збулося
це фантастично :)
мені важко його описувати, оскільки він це напевно прочитає)
хочеться просто подякувати, за дорогу до Ужгорода,
переповнену неймовірною кількістю інформації і свіжих думок,
переповнену цікавих розповідей про місця, якими проїжджаємо,
за променаду Мукачевим,
за каву у Нотаря) нічну (була вже друга година ночі) екскурсію Ужгородом,
за безліч безвозмєздної допомоги, настільки щирої, що нам хотілося пищати))
і окєй нехай нас десь колись вб'ють і з'їдять в цих супернебезпечних мандрівках бгбг))
але ми тільки за цей день відчули стільки ТАКОГО, після чого навіть можна спокійно іти на салат
якому небудь чікатілі, яким лякають дітей, розповідаючи про жахи автостопу
ночували ми на греблі біля Невицького замку, куди вже близько третьої ночі нас довіз наш новий друг
а зараз ми сидимо і боїмося йому дзвонити, бо знову він захоче нам щось показати,
поділитися, віддати дуже багато,
а нам немає чого дати взамін крім посмішок, напевно :)
і це часом викликає неймовірні відчуття, коли приймаєш від світу стільки позитивних вібрацій,
але ж віддавати ще приємніше, тому ось - читайте нас і надалі :)
дуже скоро ці звіти будуть поповнювати прекрасний сайт
ще чучуть і вони відкриються :)
корочє попереднього дня ми розбили об'єктив нікончіка, нікусєчки
і пішли зраночку за новим)
вибрали, всьо такоє, виявилось, що з нами спілкувався власник закладу,
до речі рекомендуємо, звісно усім відвідати - Цифровичок у Львові - http://www.cyfrovychok.ua/
корочє ми вже розрахувалися, він показував нам ще те, як вулицю цю залило нещодавно,
що води було по щиколотку, ми вже з рюкзаками дивилися ютуб
і тут я запитав - а не знаєте як доїхати на стрийську за об'їздну
і він сходу каже - в мене там зустріч зараз - я вас підкину
ми зрозуміли, що автостоп вже почавсь)
і завіз він нас спершу до стадіону львівського, аби ми познімали-поржали,
особливо смішні в львівського стадіону під'їзди. їх нема, там болото
виявилось, що він був і в африці, і губився у в'єтнамі,
і звісно ж сам неодноразово катався автостопом
він викручував віражі на дорогах на бехє, але з ним це зовсім не страшно ;)
тоді він завіз нас за 20 кілометрів від Львова і поїхав назад,
ми були шоковані і переповнені щєстя :)
спека ще не спала, була дєто 18 година, ми стояли біля заправки,
тоді нас підібрав якийсь хлопець на джипє, який їхав у Миколаїв і сам з Миколаєва, власне
ми проїхали з ним певно кілометрів 10 і знову стали,
і знову стояти довелося недовго, ще кілометрів 10 нас везла пара - українка і іспанець
теж на джипі с празрачной кришой)
ми мало спілкувалися, більше розглядали пейзажі за вікном, вони їхали в трускавець, тож дуже скоро звернули,
а ми стопили далі біля кавунів і автобусної зупинки,
коли я фотографував як Нателла стопить фуру - та несподівано зупинилась - ми підбігли
а водій сказав - а, вас двоє? ) тіпа насправді це не було видно зразу - ну вибачте!
втім довго нам стояти не довелось, і буквально за кілька хвилин зупинився чоловік на джипі теж
і ми їхали з ним вже до Стрия, його дочка вчиться у Львові на журналістиці,
а сам він нас завіз на заправку, де його чекав друг зі Сколе, коли ми виходили він всунув мені 200 грн
і сказав - мені це нічо, а ви кави випийте, поки чекатимете,
чесно, ми були трішки не те, що шоковані, це якесь інше відчуття, коли з одного боку тобі то приємно
а з іншого не знаєш, що робити насправді - усі попередні рази мені вдавалося відмовлятись від таких подарунків
а тут не вдалось, він був дуже впевненим у собі)))
тож ми випили кави і я лишив йому свій контакт, на випадок, якщо дочці потрібна буде допомога в києві)
нас забрав вже інший водій, він порадив зупинитись наніч у Межибродах
ми вийшли там, подивились навколо і вирішили стопити далі, не дуже мальовничо у Межибродах)
йшли не дуже довго, дорога була завузька, щоб там щось стало)
ми зупинились біля автобусної зупинки і стояли там певно з пів-годинки, найдовше)
Нателла розповіла дивний випадок з несподіваною зустріччу з одночасно двома людьми
досить нетипової професії ) а тоді до нас підійшла дуже світла бабуся
вона розповідала, що прочитала нещодавно в біблії і запрошувала переночувати,
ми ввічливо відмовились, але страшенно зарядились від неї, це був неймовірно сильний заряд,
і вже за кілька хвилин автомобіль зупинився прямо серед дороги за 100 метрів від нас і увімкнув задню
він під'їхав, ми підбігли
і виявилось, що цей чоловік також можна сказати такої ж професії
і він говорив стільки речей, настільки близьких
настільки світлих, насправді,
я їхав і постійно думав про це, а як тільки він залишив нас Нателла виголосила:
"яких ми людей притягуємо"
і так це й відчувається, це страшна сила неземного притяжіння,
слід лише загадувати якісь речі і виголошувати їх вголос,
і все збувається, ми замовляли перед тим як зустріли його ще дещо, і це збулося
це фантастично :)
мені важко його описувати, оскільки він це напевно прочитає)
хочеться просто подякувати, за дорогу до Ужгорода,
переповнену неймовірною кількістю інформації і свіжих думок,
переповнену цікавих розповідей про місця, якими проїжджаємо,
за променаду Мукачевим,
за каву у Нотаря) нічну (була вже друга година ночі) екскурсію Ужгородом,
за безліч безвозмєздної допомоги, настільки щирої, що нам хотілося пищати))
і окєй нехай нас десь колись вб'ють і з'їдять в цих супернебезпечних мандрівках бгбг))
але ми тільки за цей день відчули стільки ТАКОГО, після чого навіть можна спокійно іти на салат
якому небудь чікатілі, яким лякають дітей, розповідаючи про жахи автостопу
ночували ми на греблі біля Невицького замку, куди вже близько третьої ночі нас довіз наш новий друг
а зараз ми сидимо і боїмося йому дзвонити, бо знову він захоче нам щось показати,
поділитися, віддати дуже багато,
а нам немає чого дати взамін крім посмішок, напевно :)
і це часом викликає неймовірні відчуття, коли приймаєш від світу стільки позитивних вібрацій,
але ж віддавати ще приємніше, тому ось - читайте нас і надалі :)
дуже скоро ці звіти будуть поповнювати прекрасний сайт
ще чучуть і вони відкриються :)