я купив сьогодні шосейника з амстердаму.
він, звісно ж, без світла, тому я засцяв їхати з позняків на татарку...
проїхався лише до м.Славутич (блін, за сікунду, оце кайф!!!), а там вирішив поломитись в метро
сука, як же мені витрахали мозок тим, що я нєданосок з лісапєдам, пасатрі як всі нармальні люді?!?!?!
іді єдь откуда прієхал на ньом - вони кричали
але я таки змусив їх пустити мене, хоч і скрутив лісапєд.
проходив безконтактною карткою і вона двічі мене пащітало - було написано "прохід для двох осіб"
як тьотка нєрвна і просила, один для мене - другий - для Нього!
всьо ок! але в дагонку вона кричала, що я її обманув! капееець...
а у вагоні підходить до мене дєдько такий з рамою від вела, ВКІНЬТЕСЬ!!!
з рамою до вела щойно купленою!!! ))) це було дуже смішно:
"Ти мене не знаєш, а я тебе - знаю"
виявилось, що колишній дописувач
sumno.com. А тепер тележурналіст.
На всяк случай, я тебе не називатиму, раптом ти стєснітєльний ;)))
ну це ж абзац зустрітись двом куплєним велам в вагоні київського метро ;))
а ще абзац - людина, в якої я купив вел.
ви знаєте, я у випадковості вже майже не вірю.
ну от не вірю. всьо.
вєл, познайомтесь: