66години попереднього дня) *частина3 ВйоБург-Пермь
400 км мені вдалося подолати за 4 години!
але спершу пів години я тинявся по об`їздній Єкатиренбурга.
зупинялись на виїздні одні таксішки - "скока??"
і я собі йшов і йшов вперед, вже навіть не обертаючись, бо машин їхало досить багато
і був варіант або задкувати, що не дуже зігріває, або пройти - зігрітись,
температура опустилась нижче нуля, я до цього був чучуть не готовий )
або просто йти вперед і навсяк тримати руку простягнутою :)
раптом диво - фура зупинилась, це вже був не камаз,
від колеса якого руки в мене були страшенно брудними ))
люблю фури, часто думаю - блін, в них же можна жити, еххх
я навіть мріяв бути дальнобійником, але як уявлю важкі колеса, митниці, даїшників, купу папірців...
думаю - нє, краще я поки пасажиром побуду :)
власне, сів я у фуру до словенця, він не одразу зізнався, що словенець
перевіривши спершу, хто я, розпитавши як я ставлюсь до януковіча і так далі
а тоді його понесло...
словенець добре підкований в історії, він дуже співчував, казав - от дурні, зека то вибрали...
він розповідав, як далеко вже пішли вони, не розумію, чому він водій фури,
в росії чи україні - був би інтелігєнтом)
в деякі моменти в мене мало не сльози на очах проступали від жалю.
він розповів, що в києві в нього трапилась афігєнна аварія - чи не єдина в його житті (так і не зрозумів)
до речі, говоив він переважно словенською, але мовні бар*єри - це надумане)))
корочє на площі перемоги він розвертався на фурі як в нього в*їхав начальнік київської міліції
він був невинен - він казав йому - я не винен, той закатав одразу суму
словенець каже - роби шо хоч, в мене нема таких грошей
а тоді каже - домовимось, якщо я сам відремонтую твій, курва, ландкрузер
і, каже, пішов до свого рехтувальника - той взяв вдвадцятеро дешевше з усіма запчастинами
так він познайомився з українською реальністю
а пізніше - одружився з киянкою )))
тут но нас зупинив даїшник - я був не пристібнутий.
ремінець в цій фурі дуже незручний, і словенець велів ним не користуватись
казав, що росіяни за це ще не додумались штрафувати
а, ні, пару сот рублів на вотку йому все ж довелося лишити
я почував себе винним, а він далі продовжив роздуми:
"в нас країна переходить на біопаливо,
скоро царіі будуть самі нафту й газ пити"
ми їхали разом 300 км - але мені здалось, що й годинки не пройшло
йому слід було зупинятися - тахометр казав, що пора спати,
інакше в словенії штраф у 2тис євро злапаєш за надмірну їзду)
він відчував провину, що не встиг доїхати до пермі
і намагався мене нагодувати, дати грошей на їжу, тричі попрощався і сказав за щось дякую)
на дорозі машин майже не було - ми проїхали дуже швидко 300 км - за 3 години!!
було дуже холодно, я пританцьовував)
словенець не міг лягти спати - він слідкував, чи я ше шось не зловив
і мені дуже хотілося як мінімум заспокоїти його нерви )))
але відійти від єдиного ліхтаря на сотню кілометрів на дорозі я не міг
тоді вночі мої шанси взагалі наближались до нуля...
йшла третя година ночі.
повз мене промчався джип ленд крузєр
десь за метрів 200 від мене він зупинився, розвернувся і заїхав в магазінчік,
навпроти якого я й стояв, де стояла і фура словенця
швидко вийшов і одразу ж під'їхав до мене: "в пермь? садись!"
виявилось, що він - лікар, займається дайвінгом (як усі мажори бгбгбг)
уважає вову путіна, але при цьому досить начитаний дядько
це мене здивувало, адже він досить добре знається на історії, зокрема й уралу
на історії свого міста - пермі, про яке я напишу в окремому пості :)
але при цьому - промивка мозку телевізором іде на ура.
він не до кінця впевнений в своїй думці, але ретранслятор ще той.
не зважаючи на все - я дуже хотів спати, він навіть запропонував - поспи
це дуже рідкісне явище) зазвичай це нахабство
- людина тебе підібрала, а ти її ще й разтлєваєш,
я навіть позіхати стрімаюсь )
вопщім доїхали ми за годинку до Пермі, а тоді ще покружляли по місту
між 4 і 5 ночі пан показував мені видатні місця з-за вікна свого джипа)
також намагався нагодувати, показавши де харчується мер на тищу баксів за обід,
де харчується він сам, але там не набагато дешевше - відвіз в єдине цілодобове кахве міста
там нема навіть макдональдса - можливо, це одна з причин, чому пермь - дуже затишна
мені дуже сподобалось це місто. але про нього завтра)
частина 1 - http://logvynenko.livejournal.com/351154.html
частина 2 - http://logvynenko.livejournal.com/351862.html
але спершу пів години я тинявся по об`їздній Єкатиренбурга.
зупинялись на виїздні одні таксішки - "скока??"
і я собі йшов і йшов вперед, вже навіть не обертаючись, бо машин їхало досить багато
і був варіант або задкувати, що не дуже зігріває, або пройти - зігрітись,
температура опустилась нижче нуля, я до цього був чучуть не готовий )
або просто йти вперед і навсяк тримати руку простягнутою :)
раптом диво - фура зупинилась, це вже був не камаз,
від колеса якого руки в мене були страшенно брудними ))
люблю фури, часто думаю - блін, в них же можна жити, еххх
я навіть мріяв бути дальнобійником, але як уявлю важкі колеса, митниці, даїшників, купу папірців...
думаю - нє, краще я поки пасажиром побуду :)
власне, сів я у фуру до словенця, він не одразу зізнався, що словенець
перевіривши спершу, хто я, розпитавши як я ставлюсь до януковіча і так далі
а тоді його понесло...
словенець добре підкований в історії, він дуже співчував, казав - от дурні, зека то вибрали...
він розповідав, як далеко вже пішли вони, не розумію, чому він водій фури,
в росії чи україні - був би інтелігєнтом)
в деякі моменти в мене мало не сльози на очах проступали від жалю.
він розповів, що в києві в нього трапилась афігєнна аварія - чи не єдина в його житті (так і не зрозумів)
до речі, говоив він переважно словенською, але мовні бар*єри - це надумане)))
корочє на площі перемоги він розвертався на фурі як в нього в*їхав начальнік київської міліції
він був невинен - він казав йому - я не винен, той закатав одразу суму
словенець каже - роби шо хоч, в мене нема таких грошей
а тоді каже - домовимось, якщо я сам відремонтую твій, курва, ландкрузер
і, каже, пішов до свого рехтувальника - той взяв вдвадцятеро дешевше з усіма запчастинами
так він познайомився з українською реальністю
а пізніше - одружився з киянкою )))
тут но нас зупинив даїшник - я був не пристібнутий.
ремінець в цій фурі дуже незручний, і словенець велів ним не користуватись
казав, що росіяни за це ще не додумались штрафувати
а, ні, пару сот рублів на вотку йому все ж довелося лишити
я почував себе винним, а він далі продовжив роздуми:
"в нас країна переходить на біопаливо,
скоро царіі будуть самі нафту й газ пити"
ми їхали разом 300 км - але мені здалось, що й годинки не пройшло
йому слід було зупинятися - тахометр казав, що пора спати,
інакше в словенії штраф у 2тис євро злапаєш за надмірну їзду)
він відчував провину, що не встиг доїхати до пермі
і намагався мене нагодувати, дати грошей на їжу, тричі попрощався і сказав за щось дякую)
на дорозі машин майже не було - ми проїхали дуже швидко 300 км - за 3 години!!
було дуже холодно, я пританцьовував)
словенець не міг лягти спати - він слідкував, чи я ше шось не зловив
і мені дуже хотілося як мінімум заспокоїти його нерви )))
але відійти від єдиного ліхтаря на сотню кілометрів на дорозі я не міг
тоді вночі мої шанси взагалі наближались до нуля...
йшла третя година ночі.
повз мене промчався джип ленд крузєр
десь за метрів 200 від мене він зупинився, розвернувся і заїхав в магазінчік,
навпроти якого я й стояв, де стояла і фура словенця
швидко вийшов і одразу ж під'їхав до мене: "в пермь? садись!"
виявилось, що він - лікар, займається дайвінгом (як усі мажори бгбгбг)
уважає вову путіна, але при цьому досить начитаний дядько
це мене здивувало, адже він досить добре знається на історії, зокрема й уралу
на історії свого міста - пермі, про яке я напишу в окремому пості :)
але при цьому - промивка мозку телевізором іде на ура.
він не до кінця впевнений в своїй думці, але ретранслятор ще той.
не зважаючи на все - я дуже хотів спати, він навіть запропонував - поспи
це дуже рідкісне явище) зазвичай це нахабство
- людина тебе підібрала, а ти її ще й разтлєваєш,
я навіть позіхати стрімаюсь )
вопщім доїхали ми за годинку до Пермі, а тоді ще покружляли по місту
між 4 і 5 ночі пан показував мені видатні місця з-за вікна свого джипа)
також намагався нагодувати, показавши де харчується мер на тищу баксів за обід,
де харчується він сам, але там не набагато дешевше - відвіз в єдине цілодобове кахве міста
там нема навіть макдональдса - можливо, це одна з причин, чому пермь - дуже затишна
мені дуже сподобалось це місто. але про нього завтра)
частина 1 - http://logvynenko.livejournal.com/351154.html
частина 2 - http://logvynenko.livejournal.com/351862.html