Та сама Поллі, що мандрує. Мармаріс, Туреччина.
Привіт, мене звати Поллі. Так, я знаю, я трохи незвичайна і тряпчана... Але... Сподіваюся, що зі мною Вам буде цікаво.
Тож, довелося мені у цьому році трохи помататися цим грішним світом, знайти чи мало друзів і все таке інше. Особливо мені запам ятался поїздочка з непосидючою парочкою. Зазвичай, народ прямує до Туреччини повалятися на сонечних "бічах", поніжится у ласкавих хвилях моря, смачно поїсти та добряче випити. А ці чуваки промотали мене вздовж узберіжжя, тягали по островах, катали на веліку та лодках. Хіба з ними могло бути нудно? Аж ні як!!!
Коли я прямувала літаком до Даламану (потім автобусом до Мармарісу), думала що розслаблю свої ниточки та гудзики якось отааак:
Та який там! Як тільки було зроблено закид - почалося! Иииииии!!!
А дівчача-тряпчача душень хотіла отак, засмагати під сонечком.
Повинна сказати, що Мармаріс, до такий собі райський куточок, який зі всіх сторін захищений горами, навіть з боку моря острови зі скелями. Тому тут завжди гарна погодка, тепленько і спокійно. Ну от дивіться самі, які тут пейзажі:
Такий вигляд має Мармаріс, якщо дивитися на нього з одного з островів, які обімають це чудо-місто.
Поряд з Мармарісом є невеличке поселення - Ічмелер. Так от там взагалі така краса , що врасти можна! Якщо трохи продвинутися за нього, то бачимо таке.
Краще гір, можуть бути тільки гори!
Тооо... мене трохи побалували, і покатали на лодочці, отакі там види! До речі, ота корсарська шхуна називається Барбосса і катають на ній всяких барбосів) http://barbossamarmaris.com/
На одному з островів червоний пісок. На фоні такої надзвичайної зеленої природи дуже контрастує))
Уявляете собі отакезну воду?!
Місто спокійнеі сповнене туристами зі всьго світу. Ми тут побачичли американців, німців, росіян, англійців, китайців та багато ще кого. Звичайно ж українців також неало, і це радує. Особливо мені згадується так звана МАРІНА Мармарісу. Ото там яхточки, ееехххх, прокатитися б навколо світу на одній з них.
Якось так в місті поєднуються епохи, що сама не побачила як мадрувала в часі. Тут тобі і модернові отелі, всякі там красиві будівлі, і отуточки фортеця, та неведичкі будиночки, які відносять нас у далекі часи.
А ще є отка отака скульптура, присвячена шоперам та туристам. Вона знаходится на одному з входів на місцевий Гранд базар.
Капітанша дивиться на морський горизонт
Так виглядає містечко з висоти фортеці
Я тут трохи прилягла, притронулася до історії
Капітан теж щось там роздивляється, мабуть думає про нові горизонти))
Справжні шахи для справжніх чоловіків!
Як це стало модно у багатьох міста, в Мармарісе є музичний фонтан. Ооой, як я там танцювала!
а отакот морячки відпочивали між запливами.
От і я кажу, треба більш валятися і відпочивати)
Капітанша викатувала мене у гооориии)
Заморилася на міцному плечі.
А оце мене завели у невеличкий грот в скалі. Ні, це не стрьомно
Ой, капітани, та я завжди фолоф ююю!
Десь у гірському шляху, на виїзді з Ічмелеру.
Очі наче море.
Щасливий кеп!
Та я не впаду)
"хей, там, на місяці"
А от так, мої дорогенькі цвіте банан!
Трохи отельної романтики, кудиж без неї.
Цю красуню наш екіпаж зустрів на одному з безлюдних островів.
І, нарешті, куди ж без музики, капітан би мене не пробачив, тому залишаю цей ролик прямо тут:
Тож, довелося мені у цьому році трохи помататися цим грішним світом, знайти чи мало друзів і все таке інше. Особливо мені запам ятался поїздочка з непосидючою парочкою. Зазвичай, народ прямує до Туреччини повалятися на сонечних "бічах", поніжится у ласкавих хвилях моря, смачно поїсти та добряче випити. А ці чуваки промотали мене вздовж узберіжжя, тягали по островах, катали на веліку та лодках. Хіба з ними могло бути нудно? Аж ні як!!!
Коли я прямувала літаком до Даламану (потім автобусом до Мармарісу), думала що розслаблю свої ниточки та гудзики якось отааак:
Та який там! Як тільки було зроблено закид - почалося! Иииииии!!!
А дівчача-тряпчача душень хотіла отак, засмагати під сонечком.
Повинна сказати, що Мармаріс, до такий собі райський куточок, який зі всіх сторін захищений горами, навіть з боку моря острови зі скелями. Тому тут завжди гарна погодка, тепленько і спокійно. Ну от дивіться самі, які тут пейзажі:
Такий вигляд має Мармаріс, якщо дивитися на нього з одного з островів, які обімають це чудо-місто.
Поряд з Мармарісом є невеличке поселення - Ічмелер. Так от там взагалі така краса , що врасти можна! Якщо трохи продвинутися за нього, то бачимо таке.
Краще гір, можуть бути тільки гори!
Тооо... мене трохи побалували, і покатали на лодочці, отакі там види! До речі, ота корсарська шхуна називається Барбосса і катають на ній всяких барбосів) http://barbossamarmaris.com/
На одному з островів червоний пісок. На фоні такої надзвичайної зеленої природи дуже контрастує))
Уявляете собі отакезну воду?!
Місто спокійнеі сповнене туристами зі всьго світу. Ми тут побачичли американців, німців, росіян, англійців, китайців та багато ще кого. Звичайно ж українців також неало, і це радує. Особливо мені згадується так звана МАРІНА Мармарісу. Ото там яхточки, ееехххх, прокатитися б навколо світу на одній з них.
Click to viewЯкось так в місті поєднуються епохи, що сама не побачила як мадрувала в часі. Тут тобі і модернові отелі, всякі там красиві будівлі, і отуточки фортеця, та неведичкі будиночки, які відносять нас у далекі часи.
А ще є отка отака скульптура, присвячена шоперам та туристам. Вона знаходится на одному з входів на місцевий Гранд базар.
Капітанша дивиться на морський горизонт
Так виглядає містечко з висоти фортеці
Я тут трохи прилягла, притронулася до історії
Капітан теж щось там роздивляється, мабуть думає про нові горизонти))
Справжні шахи для справжніх чоловіків!
Як це стало модно у багатьох міста, в Мармарісе є музичний фонтан. Ооой, як я там танцювала!
а отакот морячки відпочивали між запливами.
От і я кажу, треба більш валятися і відпочивати)
Капітанша викатувала мене у гооориии)
Заморилася на міцному плечі.
А оце мене завели у невеличкий грот в скалі. Ні, це не стрьомно
Ой, капітани, та я завжди фолоф ююю!
Десь у гірському шляху, на виїзді з Ічмелеру.
Очі наче море.
Щасливий кеп!
Та я не впаду)
"хей, там, на місяці"
А от так, мої дорогенькі цвіте банан!
Трохи отельної романтики, кудиж без неї.
Цю красуню наш екіпаж зустрів на одному з безлюдних островів.
І, нарешті, куди ж без музики, капітан би мене не пробачив, тому залишаю цей ролик прямо тут: