синові ІІ

[lo_ra_in]

ми, якщо вгледітись, злі, хоч і доста невинні
впершись лобами, торуємо стежку вузьку
наші життя вже шкварчать на шорстких піднебіннях
хижих недужих пліткарок із лавки в бузку

тож не вітайся з сусідами, злись, огризайся
стукають в двері - принишкни та не відчиняй
вишкірись першим - який чудодійний цей засіб
ікла твої бездоганні, моє вовченя