Революція

Jan 21, 2014 13:28


Ще деякий час тому Майдан в центрі Києва здавався мені сюрреалістичною декорацією до театральної вистави. Зараз же так сприймається весь «мирний» Київ, за межами.

В офісі все те ж тільки очі перелякані.

- Ну що, Оля, це все тоже мірниє протєсти?
- Ні, Вітя, це війна і твоя єхидна рожа зараз в мій бік і внутрішня еміграція тебе не врятують.
- Ооо… в тіхом болотє… да?
- Йди малюй, Вітя.

Знаєте наш народ дивовижний. А сила влади - ілюзія.

При наступі беркуту, люди не починають тікати - кричать : «Стоїмо, стоїмо!», а згодом з криками і оплесками йдуть в контратаку.
Коли дізнаються про тітушок в місті - рушають на їх вилов, зовсім маленькими групами, не боючись ні за себе ні за свої автомобілі. І виловлюють їх.
Не отримуючи достовірної інформації зі ЗМІ, люди самі стають ЗМІ, організовуючись в соц. мережах.
Таксисти безкоштовно підвозять людей на Майдан.
Дізнаючись про снайперів на дахах по Грушевського, люди несуть лазерні указки і фонарі, щоб їх сліпити.
Коли в центральних аптеках закінчуються потрібні ліки, їх звозять з віддалених районів.
Адвокати безкоштовно надають послуги заарештованим.
Для захисту від тітушок на Майдан привозять собак.
Бабулічки збирають і підносять «бойові патрони». Ті ж бабулічки і молоді дівчата зносять склотару для коктелів Молотова. Автомобілісти залишають свої автомобілі в якості барикад.
Зниклих активістів шукає весь Київ.
В регіонах люди блокують виїзди спец. призначенців.
Чоловіки з веслами після тяжкої ночі пьють каву в кафе на Хрещатику.
Молодий хлопець використовує свою недешеву дошку для сноуборду в якості щита, а спортивний магазин, побачивши це пропонує йому відреставрувати чи купити нову за свій кошт.
Літня жінка даючи інтерв’ю, каже, що хоче іншої країни для онуків, а її рідні не знають, що вона тут….

Ми сила!

Що ж на іншому боці? Ілюзія непереможності силовиків.

По той бік тільки беркут і тітушки. Беркут, навчений розганяти студентів і жінок, який боїться зняти перед камерою маску, який демонструє свою силу під прикриттям щитів, натовпом б’ючи двох журналістів. Який хизується зброєю, допоки…

Скільки їх за ці дні зляже з «простатитами і ангінами» - вистояти на такому морозі, танцюючи вальс зі щитими, вони до такого не звикли, ні.

А водомет? Це звичайна поливальна машина, тільки перефарбована в синій колір. Кажуть, що і командира сухопутних військ зняли за те, що не зміг надати техніку, не не захотів, а не зміг.

Залишились тітушки. Про них і писати не буду, все і так зрозуміло.

Вибачайте за помилки - безсонні революційні ночі беруть своє. Слава Україні!

революція, мысли

Previous post Next post
Up