* * *

[lllytnik]

Каравай-каравай,
мы сидим по краям каравая
и от края до края вскрываем,
закатом кровавя.
И тропинка, как рана
кривая, от края до края,
от тревоги-ноябрьские-кроны
до паники-сорваны-краны.

Каравай-каравай,
с полотенца под свод домовины.
Режем на половины,
и каждую на половины.
Всяк,
отведавший хлеба Иванова,
станет Иваном.
Мы берем по куску,
крепко солим,
виной запиваем.

Каравай-каравай,
черный боб в чьем-то ломтике
скажет о чем нам?
Кто проглотит его
и, петляя, уйдёт обреченным?
Ты проглотишь его,
и, петляя, уйдёшь обреченным,
под разделку расчерченным
вниз от плеча
до печенок.

Вот такой ширины,
вот такой глубины, да на сотню.
Серый ломтик
февральской брусчатки,
посыпанный солью.
Память выдохнут свистом,
вступают бойцы и паяцы.
Черный боб тихо дремлет внутри,
будет время --
пробьётся.

--------------------------------------------
И здесь же, чтобы не потерялось, перевод.
Автор перевода -- Дмитрий Никишин (г. Киев)

***
Коровай-короваю
Сидимо по краях короваю
І від краю до краю вскриваємо
кривавлячи заходом сонця
І стежинка, мов рана
Крива, і від краю до краю
Від тривог листопадових крон
До паніки зірваних кранів

Коровай-короваю
З рушника та під спід домовини
Ріжемо на половини
І кожну ще на половини
Той, хто спробував хліба Івана
Сам стане Іваном
Ми беремо шматки
Міцно солимо
Виною запиваємо

Коровай-короваю
Чорний біб у чийсь скибочці
Скаже про що нам?
Хто його проковтнЕ
І, петляючи, піде прирЕченим?
Ти його проковтнЕш
І, петляючи, підеш прирЕченим,
Під розділку розчЕрченим
Вниз від плеча
До печінок.

Ось такої ширини
Ось такої глибини, та на сотню
Сіра скибка
ЛютнЕвого бруку
Що посипана сіллю
Пам"ять видихнуть свистом,
Бійці та блазні постануть
Чорний біб тихо спить всередині
Час настане -
проб'ється.