Хроніка недільної екскурсії та думки за темою
В неділю мав задоволення взяти участь у містобудівній екскурсії Подолом, що її проводив Григорій Мельничук (questrum). Метою екскурсії було визначення, що можна запровадити чи змінити на Подолі, аби збільшити приємність життя та туристичну привабливість цього району.
Зроблю невеличкий екскурс екскурсією (перепрошую за навмисну тавтологію) та поділюся своїми думками, що ж таки не вистачає нашому місту.
Почалася ця мандрівка від метро «Лук’янівська» - звідти вулицею Глибочицькою наш загін рушив на Поділ.
Від Григорія і дізнався, що улиця Глибочицька цікава зараз тим, що на ній, фактично, немає житлових будинків. Але не це важливе для нас. Ця вулиця може стати таким собі «шляхом на Поділ» - від Вокзалу нею їде трамвай №18, який таким чином може стати туристичним трамваєм.
Цю трамвайну лінію цілком реально зробити швидкісною. Виділена лінія трамваю із газоном на полотні - божественне видовище!
Інший значний потенціал Глибочицької - її сквери. Власне, повноцінний сквер там один - біля посольства Азербайджану, але є і місця, і «заготовки» для нових. Помилуватися подарунком посольства можна на фотографіях, які зробив мій друг lyoshko:
І ось:
Можливо, варто запросити спонсорів на облаштування нових скверів. За аналогією із тим же посольським. Для спонсорів це - привід заявити про себе, як про меценатів та міських патріотів, а для місцевих мешканців та туристів - нові місця для приємного часопроведення.
Інше: зв’язок Верхнього міста із Нижнім, шляхом продовження вулиці Петрівської до Кудрявської. Зараз це вулиця в нікуди. Облаштування сходів із Воздвиженки нагору. Зараз вони в дуже жахливому стані. Другий вихід із «Львівської Брами» до Воздвиженки!
Про Верхній та Нижній Вали вже був допис у questrum, в якому була детально розкрита тема їхнього облаштування. Тому повторюватись не буду.
Новою цікавою ідеєю, яку я почув у цю чудову суботу, була думка про те, що можна було б зробити канатну дорогу до Щекавиці, за аналогією із тією, що в Ялті.
Про її доцільність точно не скажу, але вона могла б стати туристичною цікавинкою, якщо з неї відкриватиметься красивий краєвид міста.
Встановити нижню станцію можна, приміром, на місті, де зараз доживає свої останні дні автостанція "Поділ".
Тут теж, на мою думку, потрібна співпраця міської влади із бізнесом: влада пропонує підприємцям втілити цей проект та робить невеличкий внесок (чверть, приміром) до стартового капіталу. Якщо підприємці ризикнуть взятися за цю штуку, значить, підприємці оцінили ймовірність отримання прибутку, а отже, ймовірність, що канатна дорога виявиться нікому не потрібна, низька. Принаймні, ця прикмета діє у розвинених країнах))
Інше: Лапідарім на Щекавиці, оглядовий майданчик на Замковій…
Оминувши Житній ринок наш хоробрий загін підійшов до невеличкої площі навколо церкви Миколи-Притиска. Місця ці тихі, але заасфальтовані дороги займають там багато місця. На церковні свята, кшталту Великодня, прихожани та священики вимушені займати проїжджу частину задля здійснення обрядів.
Мені подобається ця місцина тим, що від неї віє архаїчністю, Києвом царських часів. Дали б мені волю, я б замінив асфальт на бруківку, а тротуари виклав би плиткою. Було б бажано прибрати припарковані автівки, щоб не псувати «царський вигляд», але це можливо лише за наявності альтернативних місць для стоянки.
Була пропозиція зробити ці місця пішохідною зоною. А ще раніше мій друг harmyk висунув таку ідею - зробити територію Подолу (від Поштової площі до Валів) Житловою зоною. Тобто, обмежити на ній швидкість руху та надати пріоритет пішоходам. Як всередині кварталів. Такі великі житлові зони - не екзотика, згадаймо величезні за площею квартали Оболоні.
Транзитний в’їзд при цьому на цю територію Подолу може бути заборонений. В’їзд, взагалі, може бути платним, як в’їзд до центру Лондона. Для місцевих мешканців платня за в’їзд може бути низькою - фактично, вона є платною за парковку у дворах…
Деякі місця Подолу можуть бути повністю пішохідними. Такою я б волів бачити Контрактову площу. Із обов’язковим трамваєм на ній.
Потім ми рушили ще однією дорогою, яку незаслужено оминають юрми туристів - Притиско-Микільською вулицею. Цікавим об’єктом на ній була військова частина. За словами Григорія Мельничука вона у центрі міста недоцільна і лише затуляє прохід із цієї вулиці до Контрактової площі.
Щоб припинити цю ізоляцію вулиці та займання землі в центрі, можна звернутися до західної практики переоблаштування військових частин під готелі. Із цієї частини міг би вийти непоганий готельний комплекс із наскрізним проходом до Контрактової.
Лише Притиско-Мікільсбкою перелік вулиць, що їх незаслужено ігнорують туристи, на Подолі не обмежується. Окремо варто загадати Боричів Тік, цікавинками якого є лише старовинні будинки, які розвалюються на очах. І це прикро, бо околиці Андрієвського узвозу досить красиві і могли бути цікавими для прогулянок.
На цьому завершу свій сумбурний звіт, бо вийшло надто багато тексту. На продовження чекайте згодом. Ви прочитаєте про перспективи Поштової площі, підстави для злісного скорочення кількості смуг на Набережному шосе, екстремальне продовження екскурсії для тих, хто не боїться розгулу стихії та багато іншого!
Зроблю невеличкий екскурс екскурсією (перепрошую за навмисну тавтологію) та поділюся своїми думками, що ж таки не вистачає нашому місту.
Почалася ця мандрівка від метро «Лук’янівська» - звідти вулицею Глибочицькою наш загін рушив на Поділ.
Від Григорія і дізнався, що улиця Глибочицька цікава зараз тим, що на ній, фактично, немає житлових будинків. Але не це важливе для нас. Ця вулиця може стати таким собі «шляхом на Поділ» - від Вокзалу нею їде трамвай №18, який таким чином може стати туристичним трамваєм.
Цю трамвайну лінію цілком реально зробити швидкісною. Виділена лінія трамваю із газоном на полотні - божественне видовище!
Інший значний потенціал Глибочицької - її сквери. Власне, повноцінний сквер там один - біля посольства Азербайджану, але є і місця, і «заготовки» для нових. Помилуватися подарунком посольства можна на фотографіях, які зробив мій друг lyoshko:
І ось:
Можливо, варто запросити спонсорів на облаштування нових скверів. За аналогією із тим же посольським. Для спонсорів це - привід заявити про себе, як про меценатів та міських патріотів, а для місцевих мешканців та туристів - нові місця для приємного часопроведення.
Інше: зв’язок Верхнього міста із Нижнім, шляхом продовження вулиці Петрівської до Кудрявської. Зараз це вулиця в нікуди. Облаштування сходів із Воздвиженки нагору. Зараз вони в дуже жахливому стані. Другий вихід із «Львівської Брами» до Воздвиженки!
Про Верхній та Нижній Вали вже був допис у questrum, в якому була детально розкрита тема їхнього облаштування. Тому повторюватись не буду.
Новою цікавою ідеєю, яку я почув у цю чудову суботу, була думка про те, що можна було б зробити канатну дорогу до Щекавиці, за аналогією із тією, що в Ялті.
Про її доцільність точно не скажу, але вона могла б стати туристичною цікавинкою, якщо з неї відкриватиметься красивий краєвид міста.
Встановити нижню станцію можна, приміром, на місті, де зараз доживає свої останні дні автостанція "Поділ".
Тут теж, на мою думку, потрібна співпраця міської влади із бізнесом: влада пропонує підприємцям втілити цей проект та робить невеличкий внесок (чверть, приміром) до стартового капіталу. Якщо підприємці ризикнуть взятися за цю штуку, значить, підприємці оцінили ймовірність отримання прибутку, а отже, ймовірність, що канатна дорога виявиться нікому не потрібна, низька. Принаймні, ця прикмета діє у розвинених країнах))
Інше: Лапідарім на Щекавиці, оглядовий майданчик на Замковій…
Оминувши Житній ринок наш хоробрий загін підійшов до невеличкої площі навколо церкви Миколи-Притиска. Місця ці тихі, але заасфальтовані дороги займають там багато місця. На церковні свята, кшталту Великодня, прихожани та священики вимушені займати проїжджу частину задля здійснення обрядів.
Мені подобається ця місцина тим, що від неї віє архаїчністю, Києвом царських часів. Дали б мені волю, я б замінив асфальт на бруківку, а тротуари виклав би плиткою. Було б бажано прибрати припарковані автівки, щоб не псувати «царський вигляд», але це можливо лише за наявності альтернативних місць для стоянки.
Була пропозиція зробити ці місця пішохідною зоною. А ще раніше мій друг harmyk висунув таку ідею - зробити територію Подолу (від Поштової площі до Валів) Житловою зоною. Тобто, обмежити на ній швидкість руху та надати пріоритет пішоходам. Як всередині кварталів. Такі великі житлові зони - не екзотика, згадаймо величезні за площею квартали Оболоні.
Транзитний в’їзд при цьому на цю територію Подолу може бути заборонений. В’їзд, взагалі, може бути платним, як в’їзд до центру Лондона. Для місцевих мешканців платня за в’їзд може бути низькою - фактично, вона є платною за парковку у дворах…
Деякі місця Подолу можуть бути повністю пішохідними. Такою я б волів бачити Контрактову площу. Із обов’язковим трамваєм на ній.
Потім ми рушили ще однією дорогою, яку незаслужено оминають юрми туристів - Притиско-Микільською вулицею. Цікавим об’єктом на ній була військова частина. За словами Григорія Мельничука вона у центрі міста недоцільна і лише затуляє прохід із цієї вулиці до Контрактової площі.
Щоб припинити цю ізоляцію вулиці та займання землі в центрі, можна звернутися до західної практики переоблаштування військових частин під готелі. Із цієї частини міг би вийти непоганий готельний комплекс із наскрізним проходом до Контрактової.
Лише Притиско-Мікільсбкою перелік вулиць, що їх незаслужено ігнорують туристи, на Подолі не обмежується. Окремо варто загадати Боричів Тік, цікавинками якого є лише старовинні будинки, які розвалюються на очах. І це прикро, бо околиці Андрієвського узвозу досить красиві і могли бути цікавими для прогулянок.
На цьому завершу свій сумбурний звіт, бо вийшло надто багато тексту. На продовження чекайте згодом. Ви прочитаєте про перспективи Поштової площі, підстави для злісного скорочення кількості смуг на Набережному шосе, екстремальне продовження екскурсії для тих, хто не боїться розгулу стихії та багато іншого!