пам'ятати залишиться пам'ятати
"Просто збиваючись у цьому диму, серце, з яким я живу роками,
Не зупинилось лише тому, що по ньому били весь час кулаками"
Зупинилось. Мій страх перед найхолоднішми на дотик текстурами розвіявся в ту останню ніч. Так звик до теплоти, а доторк такий холодний, ніби за ним той всесвіт куди відлетіла та частинка енергії яка відрізняє нас між нами. Перечитування української міфології нам було замість будильника і затягнулось аж дотепер. Нам побільшало снів і не треба будильників. В стократ більше снів, які відчужують від світу і обов'язкових прав.