May 17, 2011 14:56
Цей матеріал принципово пишу українською. З огляду на ганебні події та ще ганебніші їх інтерпретації, що з ними зіткнулися всі на „святкування” дня Перемоги у Львові, необхідно перепривласнити її собі. До того користувався російською з міркувань інтернаціоналізму та ще тому, що саме нею колись мене вчили основ марксизму, і нею спиратися на свої студентські знання зручніше.
Але конче потрібно відокремити питання мови, нації, етнічної приналежності від виміру „правого” й „лівого”.
Всім відомо, що сталося 09.05.2011 у Львові. ВО „Свобода”, міліція та двійко проросійських партій вчинили між собою трьохсторонню бійку, заручниками котрої стали ветерани Другої світової. Ганьба. Усім трьом сторонам-учасницям.
Але, на жаль, на кінець тижня, у „Свободі слова” С.Шустера, у п’ятницю 13го риторика конфлікту набула нищівного розвороту. Він намічався ще за пару днів до того, але у передачі 13.05.2011 вже просто нав’язливим рефреном звучало, що, мовляв, ультраправі й ультраліві вчинили бійку між собою. Цей рефрен проходив у виступах багатьох учасників дискусії, від різних політичних сил, і чула й бачила це вся країна. Як підсумок, речник від „регіонів” наголосив, що ультраліві й ультраправі однаково небезпечні.