Mar 18, 2011 19:27
«В знаменитому словнику д-ра Джонсона патріотизм визначається как останній прихисток негідника. Ми беремо на себе сміливість назвати цей прихисток першим»
Амброз Бірс, американський письменник
Націоналісти все більше говорять про соціальне. Це новий політичний «тренд». Бритоголовий расист має бути соціально відповідальним та приємним громадянину. Градус патріотизму влади впав і тепер в Адміністрації Президента перестали любити патрыотыв за те що вони такі є, як люблять породистих котів чи собак. Тепер націоналіст має доводити свою корисність, а не тільки декоративну вартість.
Партії намагаються взаємодіяти із соціальні рухами. Мета - заробити на протесті політичний капітал та перетворити його на голоси під час виборів. Це складно, насправді, бо люди ні де не тягнуться до партій. У тій же Європі чи США протести цілком зрозуміло діляться за «ідеологічною» ознакою. І відповідні політичні сили співпрацюють із близькими до них масовими рухами. Потрібно вкластися у організацію мітингу, пікету, страйку. Використовувати зв’язки та ресурси для підтримки цікавості до теми, збору інформації, мобілізації прихильників. Тобто брати на себе марудні питання організації та пропаганди. Акція має відповідати ідеології партії. Якщо прихильники вільної торгівлі захищають ввізне мито на сільськогосподарську продукцію, то це виглядає винятковим глупством. Американський республіканець, який захищає трудові права бюджетників чи американський демократ на «чаюванні» виглядали б досить дивно.
Ультраправі, що з огидою та презирством ставилися до низового активізму пару років тому, тепер намагаються включитися в соціальні рухи та їх очолити. Аполітичність та безідейність байдужих до націоналізму «овочів» перестало бути приводом для скиглення по блогам чи гнівних заяв на партійних сайтах. Патріоти тепер хочуть бути ближче до «овочів», яких відтепер модно називати «народом».
неофашизм,
Україна,
наці,
націоналізм