May 24, 2010 03:10
Термін «постанархізм» мало що говорить французам, тимчасом як у Сполучених Штатах він характеризує думку, яка діалектично зберігає низку ідеалів класичного анархізму, але долає їх заради творення думки, відкритої для нових лібертарних ідей. Такою є архітектура нашої постлібертарної пропозиції.
1
Ситуації
Багатозначність анархізму. Історію анархізму треба ще написати… Найчастіше нам пропонують меню, в якому легковажно намішані суперечливі світогляди: так, радикальний індивідуалізм Штирнера стоїть пліч-о-пліч із колективізмом Кропоткіна, похвала революційному насильству Бакуніна ділить одну сторінку з ненасильницьким пацифізмом Себастьяна Фора, християнський анархізм Толстого уживається з антиклерикалізмом Жана Ґрава, апокаліптичний мілленаризм Ґодвіна співіснує з прагматизмом Прудона, підкреслена непорочність останнього сусідує з ультра-гедоністичним проектом Фурьє або прославленням любовного товаришування Еміля Армана… Одні славлять Равашоля як героя й виправдовують бомбістів, учасників збройних акцій, які вбивають (і невинних теж…), тимчасом як Александр Жакоб, розбійник-джентельмен, на кшталт Арсена Люпена, вчиняє «індивідуальні напади», ніколи не проливаючи крові (навіть крові ймовірних винуватців, типу нотаріусів, ріелторів, судових виконавців…).
Філософія,
анархізм