Dec 01, 2009 14:44
Кілька слів про політику
«Справу Демянюка» неможливо відділяти від актуального політичного тла. Тобто тих тенденцій, котрі відбуваються в Україні та у Європі. До Європарламенту проходять ультраправі партії цілком коричневого забарвлення. На шпальтах багатьох видань апологети підсудного хизуються своєю симпатією до нацистів, а на демонстраціях на захист Демянюка поряд із кельтськими хрестами та стилізованими свастиками можна побачити відверто ксенофобські гасла.
6 червня у Києві пройшов пікет посольства ФРН в підтримку Івана Демянюка, організований так званими «правими автономами». Останні вимагають закрити кримінальну справу проти українця. І якщо різноманітні нацдеми мотивують це знущанням над літньою людиною, то «автономи» знайшли більш «геніальний» аргумент: Демянюк не може бути винен у Голокості, оскільки Голокосту не було…
І справа навіть не в тому, скільки євреїв загинуло під час панування нацистів - 6 мільйонів чи менше. Немає сумніву, що більшості сучасних праворадикалів хотілось би, щоб Голокост таки був. Остаточне вирішення - їх потаємна мрія. Симпатії правих перебувають не стільки на стороні хворого дідуся, скільки на стороні молодого есесівця «Івана Грозного». І байдуже, одна це людина, чи різні. Головне - патологічний антисемітизм, який приводить молодиків на подібні акції.
Злочини проти людяності не мають термінів давності. Однак слід визнати, «Іван Грозний» - це все ж таки примара з минулого. Навіть десяток процесів над нацистськими злочинцями вже не матимуть належної ваги. Подібні процеси нагадуватимуть фарс на фоні того, як молоді послідовники Гітлера чинять терор на вулицях європейських міст, а їхні «старші товариші» давлять кнопки в багатьох парламентах. На жаль, нацизм не залишився главою в підручниках історії, він - дійсність. У справі подоланні нацизму юриспруденція безсила. Вироки не зменшують кількість ультраправих. Щоб знищити нацизм не варто покладатись на суди..