Aug 31, 2009 11:43
Сергій Іщенко, м. Одеса
Ще один напрямок „західного марксизму” - це так званий світосистемний підхід. Його представники (Еммануїл Валлерстайн, Самір Амін та інші), спираючись на ленінську теорію імперіалізму, розглядають сучасний капіталізм як світосистему, в якій накопичення капіталу в центрі (розвинені капіталістичні країни) відбувається значною мірою за рахунок експлуатації периферії („третій світ”). З їхньої точки зору, буржуазна система паразитує на периферійних країнах, перетворюючи їх на джерело сировини, дешевої робочої сили, поле для використання застарілих технологій, при цьому свідомо гальмуючи їхній розвиток, консервуючи (а інколи навіть штучно насаджуючи) економічно відсталі механізми та інститути.
Наприкінці 90-х років просто на наших очах розгорнувся новий глобальний лівий рух. Малоосвічені журналісти обізвали його „антиглобалістським”, хоча самі його учасники це визначення ніколи не вживають. Більш того, воно неправильне. Адже учасники руху не виступають проти глобалізації як такої. Навпаки, вони активно користуються глобальними комунікаціями, координують свої дії на міжконтинентальному рівні, зрештою, є послідовними та переконаними інтернаціоналістами. Рух виступає проти капіталістичної глобалізації згори, вигідної тільки транснаціональним корпораціям, глобалізації, яка робить багатих ще багатшими, а бідних ще біднішими. На противагу їй висувається глобалізація знизу, вигідна більшості населення планети. Тому правильніше було б назвати цей рух „альтернативним глобалізмом”, „альтерглобалізмом”.
світ-системний аналіз,
марксизм,
теорія,
глобальний капіталізм