Треш-реалізм (сценарій відео-коміксу)-ЧАСТИНА 2
Броварський гламур
Ти йдеш по одному з районів міста Бровари. Що ти там забув уночі? В усякому разі, це не моя справа. Тиша - це головне, що наповнює твої вуха. Шелест листя на деревах, запахи літа, зорі, що прорізали нічне небо, все, як має бути. Все, як у диктанті за п’ятий клас. На вулиці практично не душі.
Спускаєшся у тісний підземний перехід. Здригаєшся від власних кроків, що гучнішають. Потім заспокоюєш себе, що окрім тебе тут нікого не може бути.
Однак, ти помиляєшся. Дивишся вперед і бачиш торгівельну точку, що знаходиться прямо тут, у переході. Квіти - тюльпани, лілії, троянди - живі та соковиті. За „прилавком” сидить жінка років 40-ка. Навкруги розкидані зразки пожовтілої преси із заголовками „Невідомі підірвали штаб неофашистів”, встигаєш навіть розгледіти дрібніше „на місці знайдено відірваний палець бомбіста”. Немолоде, але напрочуд гарне обличчя продавщиці: підмальовані виразні очі, темно рожева помада, природні сліди стомленності, безліч дешевих прикрас на руках. Невідомо, що змушує її так допізна затримуватись. Вона дивиться й посміхається у твій бік, пропонуючи купити найкращий букет. Ти доволі кволо реагуєш на ці знаки та йдеш далі.
Незабаром на твоєму шляху з’являється фігура у формі. Придивляєшся і впізнаєш у ній охоронця одного з прилеглих магазинів. Він рішуче крокує до жінки.
- Скільки разів казати тобі? Ти не маєш права тут баригувати! - лунає з відстані. Він несеться прямо на тебе, п’яний і непередбачуваний. Практично не помічаючи тебе, він розмахує руками. Різко відбігаючи у бік, вже ти сам себе запитуєш: ну що насправді могло затягти тебе в ці їбучі Бровари? Переконуєш себе, що нічого страшного не трапиться. Принаймні з тобою.
Охоронець починає розкидувати букети, топче їх ногами, перевертає лавку. Чути жіночі крики. Завадити розбійнику не виникає бажання, він у формі, хоча й не мент. Ти знаходиш нові відмазки. Твій розсудливий характер - бездонне джерело відмазок, каже хтось усередині тебе. Ти не зважаєш і йдеш далі, упевнений, що нічим не зарадиш. Поспішаєш на маршрутку, хоча й знаєш, що ніякий транспорт в таку годину не ходить.
Незабаром все стихає.
Ти обертаєшся в кінці переходу і бачиш цю жінку (завдяки окулярам ти добре бачиш) - окрім косметики на її обличчі маячить темний синець.
І дійсно - що ти там робив?
All Cops Are Capitalists
Микола Середа - батько свого сина - сидів у міліцейському відділку, а точніше - у кабінеті начальника ТВМ-1 Святошинського РУ ГУ МВС капітана Забарного А. С. Батя убивці намагався поводити себе якомога спокійніше, хоча насправді він думав про найгірше. Вже кілька хвилин тягнулось нескінченне мовчання. Внутрішній голос Миколи Свиридовича підказував: „Це піздєц, нам піздєц, твого довбойоба закриють, а твоя репутація буде у гівні”, однак розсудливий діловий мужчина знав що відповісти неконтрольованим відросткам свідомості - бабла вистачить. Й не без того душна кімната давилась від цигаркового диму, який випускали слідчий і його єдиний співрозмовник. За вікном стояла ніч, чорніша від шкіри гастарбайтера.
- То можливо все ж таки домовимося?.. - мовив спокійним тоном Середа.
- Ви понімаєте шо ви сказали? Домовимось, бля?! Ето шо для вас - базар, нахуй? - відповів міліціонер, всім своїм виглядом підказуючи, що це особливий базар. Мімікою службовець дав зрозуміти, що приміщення прослуховується. - Йому світить ріальний срок. Ви приїхали, бля, оба! Хотя це канєшно як слєдствіє покаже і як суд’я рішить...
Слідчий продовжив „обробляти” свого клієнта: ніхто не уникне караючого меча правосуддя, хуйо-майо, кримінальна справа має бути порушена з хвилини на хвилину, як тіки но принесуть необхідні документи...
- Зара дєло возбудим й через якесь врем’я буду протоколювать допрос вашого синка. Він може опроситися січас і поїхати додому, а в случаї якшо ви бажаєте дочекатися свойого адвоката до проведення цієї слідчої дії - йому придеться тут заночувать, - слова слідчого звучали напрочуд переконливо. В усякому разі переконували у невисокому культурному рівні.
„Підріла-капітан”, - пролунало в голові Середи, однак внутрішній бізнес-консультант підказував, що варто продовжувати торги.
- Йому пизда світить. Натуральна, - повторював завчену мантру начальник, переконуючи Миколу Свиридовича у правомірності його страхів.
Забарний запалив наступну цигарку і розповів стандартні байки про зеків на зоні та їхні сексуальні апетити у смачних подробицях („Пизда там карочє, да. Там жопи рвуться чуть лі не каждий день. Он на тій неділі два очка зашивали, ага. При чому одне тут же порвали після возращенія у камеру, да. Він же у вас ще цеє, в інституті учицця? Так там таких інтєлекувалов як раз і нефатає”, - сказав він не без долі удаваного співчуття). Завершивши, він протягнув Миколі Свиридовичу кредитну картку і записку з прейскурантом. „Ого, технічний прогрес не обійшов стороною й хабарі”, - влучно відмітив Середа.
- Я вас руським язиком пердупирждаю: вибор єсть. З адвокатом й ночувати в отділєнії чи зразу бути допитаним і поїхати додому, а на завтра очну ставку проведьом, - натякнувши, що є ще й третій варіант, ймовірність якого лежить в арифметичній площині. - Хотя а нахуя вам адвоката? Можете і нашого узять. Карочє, рішайте. Даю вам один час. Жду звонка.
Неочікуваний ранок
- Ну як ми можем не порушувати справу? Ну як? Про це ж пишуть усі журналісти! Родичі загиблих наробили забагато шуму, - переконував капітана слідчий Обух Р. С. - Крім того, є свідок - черговий ППС Страпончук.
- Да не мели дурні. Він їбанутий же ж. Токо і пиздить про калюжі крові, оторвані ногі та всякий брєд кончений, - відповів капітан міліції, відгризши шмат бутерброду з ковбасою, наготований дружиною. - Тім болєє, даже свідєтилі з числа ...хм... мєсних указують на то шо труп валявся, нахуй, ще за два часа до інцимдента. Та ріально. Он ще дворнік указував шо ше коли видно було, то вонь од трупа, блядь, мішала мусорніки загружать на мусоровозку, ага.
- Патрульний готовий був давати показання у перший же вечір. Він докладно описав зовсім протилежну картину, - згадував слідчий охоплене жахом обличчя очевидця і його мундир, зафарбований місцями у кровіщу.
- Рома, повторяю: він же ж ненормальний, сука. Ми ото з дня на день получимо судєбне рішеніє касатільно його недієспособності, - відсторонено мовив капітан, відправляючи смску одній близькій людині. Йому було чим її порадувати. - І таке ми за ним помітили давно.
- Ви хочете сказати, що у вас працюють ідіоти??? - в пориві емоцій він злегка стукнув об стіл обома руками, залишивши їх на столі.
- Рома, тобі шо дєлать нема чого? На тобі же дєло „висить” нерозслідуване про взрив под банком! Чи ти забув, йолкі-палкі? - помітно нервував капітан. Він не міг допустити, щоб якийсь там вискочка наламав йому відпочинок з коханкою на Балканах, на який він вже розмутив суму. - Оце дісвітєльно ремзонасне дєло. Доведи все до ума і общєство мені скаже спасіба, нам усім скаже велике спасіба, а тобі може й премію дадуть. Не занімайся хуйньою, а лучше он склади постанову про порушення карної справи.
Начальник відділку помітив як молодий слідчий квапливо прибрав руку зі стола. Капітан кинув на стіл матеріали справи і пішов з кабінету. Обух перевів дух. Вранішнє сонце запалало з неабиякою силою. Слідчий зарився в документи по справі, хоча й мусив визнати, що тримати матеріали рукою з відсутніми кількома пальцями було вкрай незвично.
...Вдоволі наспілкувавшись із солом’янськими бомжами-однокамерниками, набравшись від них окрім життєвої філософії ще й „дворянського” духу, Середа прокинувся від грюкоту важких дверей. На щоці підлітка виділялася яскрава рана, що свідчило про те, що поводився він не зовсім чемно при затриманні, а очевидно й виривався.
Брама відчинилась і на порозі стояли начальник відділку Забарний та охоронець. Напрочуд доброзичливі, вони тримали у руках вологі серветки та чисті бинти, а також цигарки.
- Виходь, синок, - зашевелив вусами начальник темниці. - Тебе вже чекають батьки.
Вони пригостили його цигаркою.
- Малий, ну ти не обіжайся на нас. Пойми, у нас просто робота така. Но ми мужики нормальні, єсі шо - можем і пивка випить, - відверто сказав Забарний. - Хочеш?
- Нє, спасіба.
Юнак не міг навіть згадати, що вчора було, за що власне мєнти вибачаються. В усякому разі він радів: ще хвилину тому він лежав у камері, сповненій запаху бомжацької гнилі, а тепер він на свободі. „Чудо”, - подумав Володя. „Батяня”, - заперечив внутрішній голос.
- Витри щоку. Де ти так наїбнувся? Ну це ж нада було так... Бля, похоже на женську пизду во время месічних, внатурі. Га-га-га, - не утримався все ж від зайвої оригінальності начальнк територіального відділку.
Середа пішов до батьків. Тут раптово роздалися звуки „Владімірського централу”. Це у начальника відділу зазвонив мобільний.
- Да-да-да, - миттєво посерйознішав начальник. - Шо значить у больниці? Ніхуя сібє! Так, ясно. Пасіба. Канібалюк у комі. Як ми тепер свідків намутимо по справі про банк?! Він же один знав кого нада допитать!!
Фуршет справедливості
Мужики порозсідалися по кріслах і увімкнули телевізор. Сивий Микола (бригадир) відзначав власний 55-ий ювілей. Сюди прийшли усі мужики - Вася Пузирь (муляр), Костя Степанчук (його усі знають), Діма (ну хто не знає Діму?), Жора Завгородній (крановщик), Серьожа Микитчук (маляр), Руслан Колтаєв (узбек з Луганська). Стіл буквально ломився від страв.
- Ну ти дайош, Микола - ми всього цього за три дні не з’їмо, - захоплений від щедрості коментував Вася Пузирь.
- Ну я ж обіщяв, - з усмішкою озвався Микола.
Руслан Колтаєв переключає з каналу на канал: скрізь новини, які не обіцяють нічого гарного для трудящого люду. Розпущено чи то парламент чи то уряд, прогресує економічна криза, національна збірна по гандболу проїбала матч. А остання надія, як завжди, була на гандбол. Потрапивши на канал з прогнозом погоди, Руслан кладе в бік пульт і всі припиняють балакати, натомість звертаючи увагу на великі цицьки ведучої. Першим озивається ювіляр.
- Спочатку цей підріла отмазувався мол крізіс-хуїзіс, там ще шось, мол дєніг нема. Я йому мол так і сяк шо деньги бля нужні, в мене день рожденія, нада ж пацанам виставляться…
- Так ти з нього деньги вибив? - запитав Степанчук.
- Мужики, предлагаю випить за ювіляра! (всі взяли рюмки) Микола, зичимо тобі щастя від всієї нашої бригади, желаємо щастя, здоров’я...
Після тосту всі сідають і починають знищувати те, що від чого власне ломився стіл. А було багато чого, особливо м’ясного.
***Можемо навіть навести перелік страв. І навіть рецепти, перекладені за допомогою за технічного перекладача (приводиться без орфографічних втручань).
Голубци (класіка).
Узяти невеликий качан капусти
вирізувати кочерижку, для того, щоб у листів з'явилася гнучкість і
пропала прісність, прокип'ятити 1 раз в солоній воді.
Вийняти і розібрати по листочках.
Возмем яловичий фарш, ось один з рецептів його приготування:
600 г м'якої яловичини від костреца
подрібнити на м'ясорубці
з нирковим жиром
1 стаканом жирного бульйону
посолити
посипати перцем
покласти цибулину
розмішати фарш.
можна просто перекрутити м'ясо додати за смаком лука і посолити.
Іноді у фарш додають рис, від цього голубці набувають пікантного смаку.
На середину листа покласти фарш, загорнути краї, скрутити трубочкою. Потім обваляти в муці. Укласти щільно на деко або сковороду краєм загорнутої сторони один до одного. Полити маслом, гасити, підливаючи бульйон. Коли підрум'яняться, обліть сметаною (томатом), раз закип'ятити. Блюдо готове.
Манти (екзотіка).
Тісто для мант робиться таким чином:
1 кг муки;
поллитpа води (краще гарячіше);
сіль;
одне яйце;
Тісто добре вимісити, дати полежати небагато. Для фаршу краще всього - досить жирна баранина, яловичина гірша, манти сухуваті вийдуть, або перешкодити свинину з яловичиною. М'ясо порізати дуже дрібними шматочками або пропустити через м'ясорубку з крупними гратами. Лука потрібно стільки ж, скільки м'яса (або трохи менше).
Лук дрібно режется (у жодному випадку не через м'ясорубку), змішується з м'ясом. Фарш посолити, поперчити на смак. Тісто розкочувати тонкими кругами розміром з невелике блюдце. Hа середину викладається фарш. Тісто защипується зверху - щось подібне до мішечка з фаршем виходить. Грати змастити рослинним маслом, викласти на них манти (не тісно, а то злипнуться), вставити в каструлю, де вже кипить вода і варити на пару 40-45 мин. До мантам добре подати салат з редьки із сметаною.
Рулет чоловіча сила (ХІТ сезона!)
Інгредієнти:
400 мл м'ясного бульйону
4 шніцелі з свинини
2 столових ложки винного оцту
2 столових ложки топленого масла
1/2 бульби селери, порубаної
1 морква, порізана скибочками
1 цибулина, дрібно порубана
1 столова ложка муки
1 столова ложка гірчиці
сіль
перець
Інструкції:
Свинину посолити і поперчити і викласти на шніцелі моркву і селеру. М'ясо скрутити в рулетіки і обв'язати кулінарною ниткою. Рулети обсмажити на топленому маслі з додаванням лука і бульйону. Через 10 хвилин додати оцет і гасити ще 20 хвилин. Рулети вийняти і в сік, що залишився, додати муку, сіль і перець. З рулетів зняти кулінарну нитку і подавати з соусом.***
- Дуже смачно, - ділився враженнями Діма.
- Да, класно, - відповів хазяїн.
- А чиє м’ясо?
- Із замовника. І бухгалтера. Він багато підпиздував.
Автор: redperets