Щодо питання зародження окремої нації на Донбасі
Щодо питання зародження окремої нації на Донбасі в НИГИЛИСТ.
тов. М. Лисенко
Вважаю, що варто детальніше розглянути цю проблему. Очевидно, що визнання існування або, принаймні, зародження окремої нації на Донбасі легітимізує національно-визвольну боротьбу та є вигідним інструментом дестабілізації ситуації в регіоні, тому питання є важливим і актуальним.
Отже, одразу слід відкинути примордіалістський підхід (особисто я вважаю його пережитком печерного етнонаціоналізму, але все ж) до питання нації у нашому випадку, оскільки ніколи не існувало ніякого “історичного донбаського етносу”, в регіоні не помічено жодних вагомих культурних особливостей, які могли б відіграти об’єднавчу роль для населення та й взагалі ця територія почала заселятися “історичними етносами” - українським та російським - відносно недавно. Про етнічний склад, в якому переважали українці в цьому регіоні, нам кажуть результати переписів.
Візьмемо марксистсько-ленінський підхід. Як відомо, за цим підходом акцент робиться на соціально-економічній зрілості нації, яка виступає продуктом капіталістичного розвитку суспільства. Якщо ми подивимось на тих людей, що йдуть у авангарді східноукраїнського сепаратизму, то бачимо, що вони не місцевого походження та не пов’язані з цією територією жодними економічними інтересами окрім, хіба що, бажанням тут зайняти правлячі посади або ж є взагалі відвертими найманцями. Що ж до економічної самобутності регіону, то, по-перше, не будемо забувати, що місцева капіталістична еліта була змушена покинути ці території, а їхні активи зазнають колосальних збитків, по-друге, сам по собі регіон не є економічно самодостатнім. Вся економіка Донбасу значною мірою пов’язана з цінами на газ, що формує собівартість продукції. Найцікавіше, що конкурентноспроможною найбільшу галузь регіону - металургійну - робить саме дешевий український газ, що видобувається в Полтавській та Харківській областях. Велика залежність регіону від іншої частини України полягає також і у водних ресурсах, оскільки водного потенціалу Сіверського Донця не вистачало ще 40 років тому, додатковою водою населення та промисловість забезпечується каналом “Дніпро-Донбас”. Можна перелічувати і інші ресурси, від яких залежить економіка Донбасу. Тому ні про яку економічну самодостатність та цілісність регіону не йдеться.
Загалом же, варто зазначити, що марксистсько-ленінське бачення питань генези націй формувалося в добу панування примордіалістських підходів і ввібрало в себе його деякі особливості, як то апеляція до етнічних, культурних та, навіть, психологічних факторів, що об’єктивно склались. Відповідно, знов ж таки, як писалось вище, населенню Східної України ці особливості не притаманні.
З точки зору конструктивізму та інструменталізму. Для тих, хто стежить за політичним життям Росії, очевидно, що тут йде мова про намагання конструювати національну ідентичність для населення Сходу України. Тут же починають розроблятися такі терміни як “Новоросія” і т.д. Сам термін, до речі, історично застосовувався лише кабінетно і стосувався в більшій мірі Південних областей України. До того ж, термін має не автохтонне походження і не є самоназвою. Для конструювання національної ідентичності потрібні свої національні “великі” герої, потрбен міф про спільне походження, потрібна своя національна еліта.
Поки що цього всього немає. І щоб ці всі додаткові складові відбулись потрібен час. Ми бачимо тотальну домінацію в інформаційному полі даного регіону проросійської пропаганди і це дуже важливий аспект. Так, Бенедикт Андерсон пов’язував формування європейських націй з появою друкарства, а сьогоднішні засоби масової інформації мають змогу пришвидшити процеси конструювання ідентичностей в рази. Також, на пришвидшення процесу становлення національної ідентичності можуть впливати військові дії. Але слід зазначити, що російська пропаганда направлена в більшій мірі на демонізацію української постмайданівської дійсності і спрямована на мобілізацію російського патріотизму, а не на формування національної свідомості Донбасу. До того ж, нації не утворюються за півроку, навіть за таких обставин. Питання щодо того, кому вигідне таке новітнє націотворення ставити не буду - воно риторичне і очевидне.
Комментировать
В категории: Позиция, тези: Донбас, конструктивізм, Лисенко, марксизм, национализм, нация
Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi
тов. М. Лисенко
Вважаю, що варто детальніше розглянути цю проблему. Очевидно, що визнання існування або, принаймні, зародження окремої нації на Донбасі легітимізує національно-визвольну боротьбу та є вигідним інструментом дестабілізації ситуації в регіоні, тому питання є важливим і актуальним.
Отже, одразу слід відкинути примордіалістський підхід (особисто я вважаю його пережитком печерного етнонаціоналізму, але все ж) до питання нації у нашому випадку, оскільки ніколи не існувало ніякого “історичного донбаського етносу”, в регіоні не помічено жодних вагомих культурних особливостей, які могли б відіграти об’єднавчу роль для населення та й взагалі ця територія почала заселятися “історичними етносами” - українським та російським - відносно недавно. Про етнічний склад, в якому переважали українці в цьому регіоні, нам кажуть результати переписів.
Візьмемо марксистсько-ленінський підхід. Як відомо, за цим підходом акцент робиться на соціально-економічній зрілості нації, яка виступає продуктом капіталістичного розвитку суспільства. Якщо ми подивимось на тих людей, що йдуть у авангарді східноукраїнського сепаратизму, то бачимо, що вони не місцевого походження та не пов’язані з цією територією жодними економічними інтересами окрім, хіба що, бажанням тут зайняти правлячі посади або ж є взагалі відвертими найманцями. Що ж до економічної самобутності регіону, то, по-перше, не будемо забувати, що місцева капіталістична еліта була змушена покинути ці території, а їхні активи зазнають колосальних збитків, по-друге, сам по собі регіон не є економічно самодостатнім. Вся економіка Донбасу значною мірою пов’язана з цінами на газ, що формує собівартість продукції. Найцікавіше, що конкурентноспроможною найбільшу галузь регіону - металургійну - робить саме дешевий український газ, що видобувається в Полтавській та Харківській областях. Велика залежність регіону від іншої частини України полягає також і у водних ресурсах, оскільки водного потенціалу Сіверського Донця не вистачало ще 40 років тому, додатковою водою населення та промисловість забезпечується каналом “Дніпро-Донбас”. Можна перелічувати і інші ресурси, від яких залежить економіка Донбасу. Тому ні про яку економічну самодостатність та цілісність регіону не йдеться.
Загалом же, варто зазначити, що марксистсько-ленінське бачення питань генези націй формувалося в добу панування примордіалістських підходів і ввібрало в себе його деякі особливості, як то апеляція до етнічних, культурних та, навіть, психологічних факторів, що об’єктивно склались. Відповідно, знов ж таки, як писалось вище, населенню Східної України ці особливості не притаманні.
З точки зору конструктивізму та інструменталізму. Для тих, хто стежить за політичним життям Росії, очевидно, що тут йде мова про намагання конструювати національну ідентичність для населення Сходу України. Тут же починають розроблятися такі терміни як “Новоросія” і т.д. Сам термін, до речі, історично застосовувався лише кабінетно і стосувався в більшій мірі Південних областей України. До того ж, термін має не автохтонне походження і не є самоназвою. Для конструювання національної ідентичності потрібні свої національні “великі” герої, потрбен міф про спільне походження, потрібна своя національна еліта.
Поки що цього всього немає. І щоб ці всі додаткові складові відбулись потрібен час. Ми бачимо тотальну домінацію в інформаційному полі даного регіону проросійської пропаганди і це дуже важливий аспект. Так, Бенедикт Андерсон пов’язував формування європейських націй з появою друкарства, а сьогоднішні засоби масової інформації мають змогу пришвидшити процеси конструювання ідентичностей в рази. Також, на пришвидшення процесу становлення національної ідентичності можуть впливати військові дії. Але слід зазначити, що російська пропаганда направлена в більшій мірі на демонізацію української постмайданівської дійсності і спрямована на мобілізацію російського патріотизму, а не на формування національної свідомості Донбасу. До того ж, нації не утворюються за півроку, навіть за таких обставин. Питання щодо того, кому вигідне таке новітнє націотворення ставити не буду - воно риторичне і очевидне.
Комментировать
В категории: Позиция, тези: Донбас, конструктивізм, Лисенко, марксизм, национализм, нация
Подписка: RSS, твиттер: @NihilistLi