ще дещо про "нового громадянина, який не рух" ©
оскільки кейс "становлення нового громадянина, який НЕ рух" © викликав такий-сякий інтерес, то мабуть маю (чи мушу?) продовжити.
днями мали цікаву бесіду про те, чи повинні батьки утримувати дитину, допоки вона вчиться у виші.
нє-нє, нова громадянка претензій не має.
вона вже взагалі давно зрозуміла, що вимагати будь-що - марна справа, ги )))
і вже цілий рік як знає, що захист з боку Конвенції про права дитини пішов у небуття (про що таки шкодує, мабуть )))
йшлося взагалі про історію подружки. а вилилося у філософську розмову.
так от.
стосовно філософських питань - чи мають батьки оплачувати навчання? забезпечувати грошима/одягом/їжою під час навчання? що вибрати - бюджетне навчання нікому не потрібній професії (особливо у випадку отримання аліментів) чи перспективний контракт (який батьки не розуміють і докладатися не хочуть)?
з цього приводу я думаю наступне.
взагалі нєфіг пхатися до вишу одразу по закінченні школи (ну, за виключенням всіляких переможців олімпіад, винахідників та інших талантищ, які вже таки визначилися та яких й навчатимуть безкоштовно, й стипендію іменну додадуть до звичайної)
доцільніше, якщо дитинко йде працювати. перші роки заробляє копійки. але вона ще неповнолітня й батьки допомагають. після року-двох досвіду можна непогано на життя заробляти й без диплому.
звісно, зараз умови для цього не створені. я про модель.
таким чином прошарок отих вчорашніх школярів на ринку праці закрив би ті вакансії, на яких на потрібні спеціальні та фундаментальні знання, натомість потрібні драйв, амбіції, енергія, бажання навчатися та знайти себе.
а ті тітки-дядьки середнього віку з такою ж середньою освітою та індиферентністю в очах, які зараз обліплюють такі місця роботи як мухи, набагато раніше замислювалися про власне місце на ринку праці.
ну от. попрацювавши таким чином рочків 4-5, зібравши грошенят для оплати навчання і зрозумівши, чого в житті хочеться, така колишня дитинка може вже й вищу освіту здобувати.
практично власним коштом. плюс кредити на навчання, адже ризиків суттєво менше. ну, і парт-тайм робота за обраною спеціальністю на додачу.
якось так от.
але це в теорії.
моя нова громадянка лише рік пропрацювала. і нестримно захотіла вчитися. вперше в житті ))))
днями мали цікаву бесіду про те, чи повинні батьки утримувати дитину, допоки вона вчиться у виші.
нє-нє, нова громадянка претензій не має.
вона вже взагалі давно зрозуміла, що вимагати будь-що - марна справа, ги )))
і вже цілий рік як знає, що захист з боку Конвенції про права дитини пішов у небуття (про що таки шкодує, мабуть )))
йшлося взагалі про історію подружки. а вилилося у філософську розмову.
так от.
стосовно філософських питань - чи мають батьки оплачувати навчання? забезпечувати грошима/одягом/їжою під час навчання? що вибрати - бюджетне навчання нікому не потрібній професії (особливо у випадку отримання аліментів) чи перспективний контракт (який батьки не розуміють і докладатися не хочуть)?
з цього приводу я думаю наступне.
взагалі нєфіг пхатися до вишу одразу по закінченні школи (ну, за виключенням всіляких переможців олімпіад, винахідників та інших талантищ, які вже таки визначилися та яких й навчатимуть безкоштовно, й стипендію іменну додадуть до звичайної)
доцільніше, якщо дитинко йде працювати. перші роки заробляє копійки. але вона ще неповнолітня й батьки допомагають. після року-двох досвіду можна непогано на життя заробляти й без диплому.
звісно, зараз умови для цього не створені. я про модель.
таким чином прошарок отих вчорашніх школярів на ринку праці закрив би ті вакансії, на яких на потрібні спеціальні та фундаментальні знання, натомість потрібні драйв, амбіції, енергія, бажання навчатися та знайти себе.
а ті тітки-дядьки середнього віку з такою ж середньою освітою та індиферентністю в очах, які зараз обліплюють такі місця роботи як мухи, набагато раніше замислювалися про власне місце на ринку праці.
ну от. попрацювавши таким чином рочків 4-5, зібравши грошенят для оплати навчання і зрозумівши, чого в житті хочеться, така колишня дитинка може вже й вищу освіту здобувати.
практично власним коштом. плюс кредити на навчання, адже ризиків суттєво менше. ну, і парт-тайм робота за обраною спеціальністю на додачу.
якось так от.
але це в теорії.
моя нова громадянка лише рік пропрацювала. і нестримно захотіла вчитися. вперше в житті ))))