Як болить...
Вона помітила, що найчастіше перегортає сторінки свого журналу та нашвидкоруч, крізь сльози пише нові, тільки тоді, коли їй надто боляче, коли мовчки, з посмішкою для усіх і неймовірною тугою на серці, не може боритись з тим від чого так боляче...Як легко порвати душу на шматки...Вона знала, вона це все читала між рядків, дослухалась між зайвих і фальшованих слів, але чомусь переконливо доводила усім, а головне собі, що так не буде.. Дивно, але вистачає одного слова, одного погляду, одного вчинку, щоб життя перетворилось з єдиної мальовничої картини у пошматовані пазлики, кожен з яких несе свою історію, але якось не ліпиться в єдине ціле. За вікном тихо просочувався між сивих хмар сірий дощ, а вона складала до купи свій розбурханий життєвий шлях. Хто зна може вона і це зможе, але рубці залишаться назавжди...
