вступ.
нарешті закінчився цей жахливий іспитовий тиждень. коли починаючи з п"ятниці (ммм... ну, за насиченістю можна включти й четвер) в тебе кожного дня як не іспит, то шаленими темпами підготовка до наступного - особливо кльово було в п"ятницю, коли тільки-тільки написав мову - бігом в бібліотеку повторювать англійську - бо на це в тебе є тільки залишок цього дня, бо зранку іспит. ну а далі- іспити через день. весело!
але це все вже позаду, сьогодні почався день великих подяк :) Дякую своїїй групі підтримці за те що вірили - бо саме це не дозволило мені не пройти - а то як же - стіко людей вірять - й не пройти? нєпорядок!
дякую усім хто вчора вболівав. Там остаточно все з"ясується коли прийде держзамовлення, але на співбесіді панянці leopolisgirl вже сказали що "ви тепер з нами".
дякую... ну, власне цій от панянці - бо без неї я б не знайшла в собі сил вчитись.. й влаштовувать реабілітаційні прогулянки містом заодно :) давно я стільки не находилась Києвом, як за ці пару тижнів.
а ще варто було б подякувать наук. керівнику за те що він нас таких от нєпутьових взяв - притому так взяв, що цей факт, схоже, вмотивував трьох дівчаток на подвиги :)
а ще, а ще... мені подобається атмосфера серед тих, хто пройшов. Здається, мрії про сплоченість моєї групи перестали зараховуватись до фантастики.
йой, ледь не забула. Ще раз дякую львівському Купала. бо воно надало цьому процесу вступу сенс, як це не дивно.
але це все вже позаду, сьогодні почався день великих подяк :) Дякую своїїй групі підтримці за те що вірили - бо саме це не дозволило мені не пройти - а то як же - стіко людей вірять - й не пройти? нєпорядок!
дякую усім хто вчора вболівав. Там остаточно все з"ясується коли прийде держзамовлення, але на співбесіді панянці leopolisgirl вже сказали що "ви тепер з нами".
дякую... ну, власне цій от панянці - бо без неї я б не знайшла в собі сил вчитись.. й влаштовувать реабілітаційні прогулянки містом заодно :) давно я стільки не находилась Києвом, як за ці пару тижнів.
а ще варто було б подякувать наук. керівнику за те що він нас таких от нєпутьових взяв - притому так взяв, що цей факт, схоже, вмотивував трьох дівчаток на подвиги :)
а ще, а ще... мені подобається атмосфера серед тих, хто пройшов. Здається, мрії про сплоченість моєї групи перестали зараховуватись до фантастики.
йой, ледь не забула. Ще раз дякую львівському Купала. бо воно надало цьому процесу вступу сенс, як це не дивно.