ох і деньки...)
бозі... стільки ж в душі складалось слів які зливались у стільки речень, стільки хтілось написати, розказати, висловити, прокричати.... та от щойно зрозуміла наскільки багато вражень лишив цей тиждень, ці вихідні, і взагалі... настільки багацько, що й життя мало аби то все розповісти....)
тому скажу поки лише одне: мені (й моїм батькам певно) стільки, скільки за останню добу, ще ніколи не дякували...) це настільки незвично, що в певні моменти хтілось забитись в куточок й перечекати доки щоки повернуть собі природній колір)
повернусь домів - будуть фотки) а доти... просто дякую - не знаю, чи побачать це ті, кому то адресовано... але все одно - дякую.. це мені треба казати...) бо я шалено вдячна за усю ту купу вражень які принесли ці вихідні...) за шалені капелюхи, за телефонні розводи, за миколаївський вітер у волоссі й очі, повні захоплення від цікавинок мого міста, від доброти батьків та ще від купи-купи речей...
найбільше у світі я люблю щирі посмішки й радість що струмениться від серця й огортає людей своїм сяйвом... а стільки таких от сонценяток як на цих вихідних я вже давно не бачила...) дякую, що подарували найцінніші миті... й що взагалі ризикнули погодитись завітати до малознайомої людинки у господу ;)
з.ю. але вболівання з мене вже вистачить. й оскільки я (як не дивно) ще більше пересвідчилась що обожнюю свою рідну команду до безпам"ятства, то... наступний брейн ми гратимемо. що б не трапилось. бо я насиділась в залі на рік вперед й тепер прагну відірватись по повній :)
тому скажу поки лише одне: мені (й моїм батькам певно) стільки, скільки за останню добу, ще ніколи не дякували...) це настільки незвично, що в певні моменти хтілось забитись в куточок й перечекати доки щоки повернуть собі природній колір)
повернусь домів - будуть фотки) а доти... просто дякую - не знаю, чи побачать це ті, кому то адресовано... але все одно - дякую.. це мені треба казати...) бо я шалено вдячна за усю ту купу вражень які принесли ці вихідні...) за шалені капелюхи, за телефонні розводи, за миколаївський вітер у волоссі й очі, повні захоплення від цікавинок мого міста, від доброти батьків та ще від купи-купи речей...
найбільше у світі я люблю щирі посмішки й радість що струмениться від серця й огортає людей своїм сяйвом... а стільки таких от сонценяток як на цих вихідних я вже давно не бачила...) дякую, що подарували найцінніші миті... й що взагалі ризикнули погодитись завітати до малознайомої людинки у господу ;)
з.ю. але вболівання з мене вже вистачить. й оскільки я (як не дивно) ще більше пересвідчилась що обожнюю свою рідну команду до безпам"ятства, то... наступний брейн ми гратимемо. що б не трапилось. бо я насиділась в залі на рік вперед й тепер прагну відірватись по повній :)