втекти б...
втекти б від цього міста.. якнайдалі.. світ за очі.. від цього міста, від цього місця, від цієї вулиці, від цього будинку, від цих дурацьких ліфтів... втекти кудись у потяг, там де під тобою мирно стукотять рейки й ти знаєш,що завтра буде іншим. Що ти прокинешся іншою людиною з іншим містом за вікном - й вже не важливо, що то буде - все одно це буде щось тепле й рідне... місто, в звивинах якого можна втопитися.. Будь то Миколаїв, Львів чи Крим.. так хочеться забити на всі дедлайни.. або швиденько їх зробити.. а потім - поїхати на вокзал й взяти квиток на перший же потяг в якесь одне з цих місцин, що вміють рятувати...
найважче зараз - обрати, куди саме. Крим-до батьків й брата, додому-до бабусі й черешень, до Львова -... до Львова (Леля казала що в кінці травня кудись зникає, тому нажаль не до когось конкретного)?
ніц не знаю... але за час написання посту голова встигла потрошку повернутись на місце... ні, все ж треба втекти аби трішки відпочити від усього цього... Все ж тиждень видався надто насичений подіями, шпротними банками планів, емоціями й враженнями... ніби за тиждень місяць прожила, їй-бо..
найважче зараз - обрати, куди саме. Крим-до батьків й брата, додому-до бабусі й черешень, до Львова -... до Львова (Леля казала що в кінці травня кудись зникає, тому нажаль не до когось конкретного)?
ніц не знаю... але за час написання посту голова встигла потрошку повернутись на місце... ні, все ж треба втекти аби трішки відпочити від усього цього... Все ж тиждень видався надто насичений подіями, шпротними банками планів, емоціями й враженнями... ніби за тиждень місяць прожила, їй-бо..