кахи-кахи

[litavycia]

як йшла вчора ввечері, кахикаючи на все горло, зрозуміла що одною з найстрашніших речей - здається, протягом усього життя, а особливо могилянського, - для мене були хвороби. я їх просто не визнавала, якщо то мало вплив лише на мене - ходила на Почайну лікувати їх зігріванням зв"язок, так.. Та все ще боюсь усілякої інфекційної зарази. не через те, що неприємно - то легко пережити, врешті-решт очі закрити на легкі хвороби можна - а через те, що як порядна людина маю ізолюватись від людей. а це означає не бачити друзів, заробляти хвости з навчанням, ітд, ітп.. А більше ніж захворіти боюсь визнавати те, що то заразно.

і от хз що в мене зара.. голова горить. паморочиться. на дворі (нє, не весна) - сесія. ну й що ж то таке коїться..
добре хоч можна в куточку бібліотеки те нещастя перечекати - там все одно ні з ким не поговориш надто бо тиим треба бути..
а сьогодні оно з дому й не вилізала.. Ех..