(no subject)

Jan 27, 2009 22:56

Десь з кінця жовтня в мене в голові крутились одні й ті самі рядки.. я навіть пам"ятала, з чийого вони вірша, шукала збірку щоб подивитись продовження. Та от згадала що колись давала всю свою колекцію "Золотої доби" й ці дві збірочки двом дівчаткам з гуртожитку... То все лишалось під міткою "періодично пригадувати" доки на Андрія не пішла до тих дівчат ворожити - от і забрала...
Насправді ці дві збірочки отримала на їх презентації-ворожінні. Тоді дівчата-авторки витягали наші питання з капелюха й давали відповіді своїми віршами, що були наклеєні з іншого боку гральних карт. В той же вечір я згори що пам"ятала з тих питань - понадписувала.
І от коли я нарешті дісталась до цього вірша в цій збірочці, то... дуже здивувалась... Бо згори кривенькими літерами виведено не що інше, як моє питання.

Слухай, я хотіла просити тебе про одну річ:
Щоб ти частіше тримав мене за руку.
Або й зовсім не випускав би моєї руки.
Це, можливо, насправді глюки.
А можливо, і навпаки.
Я виходила з дому, і двері зітхнули,
Неначе прощалися назавжди, неначе знали,
Що ввечері в моєму образі повернеться інша людина.
А я, ступивши за поріг, губитимусь по частинах:
Мене випалить сонце, розмиють дощі,
Розчавлять у переповненому тролейбусі,
Потягне по рейках трамвай.
Тримай мене, тримай мене, тримай!
Годинник так уміло робить вигляд,
Ніби час іде і зникає безслідно.
Він просто майстерно рухає стрілки,
А сам стоїть за спиною, його і не видно.
Хтось незримий торкає зап"ястя:
"Приходь по щастя!
Давай, доношуй швидше тіло - і до нас.
Стирайся об наждачну поверхню трас,
Об перехожих, об будинки,
Розсипайся на порошинки,
Їм буде добре
Кружляти в повітрі,
Їм буде легко
Сідати на вістря
Ножів".
Держи мене,
Держи!

(с) Світлана Богдан

Між іншим, у цієї надзвичайної людини - авторки цих строк - сьогодні її День :) З чим наразі можна й вітати ;) Натхнення тобі, щастя, сяйва Долі над твоєю головою й пташиного співу у серці ;) 

вітання, вірші, спогади, тепло...

Previous post Next post
Up