"Мабуть нездара" - мовчить моя гітара
Насправді, не так вже й мовчить - "Гей, соколи" на ній ще можна тренувати... от іншу складну пісню - ні...
Що ж, тепер "дівчина не плаче" - дівчина навіть сумно посміхається - вона розуміла, що це має незабаром трапитись, ще після другого вечора конференції, коли наматувала спиральку розірваного дрота на струну "ре" десь біля третього ладу...
За останні два тижні моя мала побачила надто багато хлопців та чоловіків... Й дівчат, в принципі... ТОчніше, не побачила, а "познайомилась" з їх руками...
в минулу неділю, як поверталась з денної екскурсії містом для інших осередків, у метро підсів якийсь п"яничка:
-Вот скажитє, для парнєй гітара - как дєвушка, ето понятно. А для дєвушек?
за правилами мала б змовчити, але не втрималась, бо питання таки філософське:
- Душа... ДЛя дівчини гітара напевно - як вона сама.... і граєш на струнах душі, і обіймаючи, наче ховаєшся в замок з власних рук, тримаєш себе в руках як в хвилини смутку та відчаю...
А вчора гуляючи узвозом, з"ясувала, що Вінарський повернувся на своє місце... А він в першому ж чужому слові попросив розчехлити гітару й підспівати.. Похвалив малу...
але надто багато вражень для двох тижнів... не витримала, бідолашна...
Питання знавцям: що робити далі? Чи не знаєте ви часом, де в Києві можна знайти струну "ре" й чи є різниця яку брати? Й чи може хтось допомогти її поставити?
Що ж, тепер "дівчина не плаче" - дівчина навіть сумно посміхається - вона розуміла, що це має незабаром трапитись, ще після другого вечора конференції, коли наматувала спиральку розірваного дрота на струну "ре" десь біля третього ладу...
За останні два тижні моя мала побачила надто багато хлопців та чоловіків... Й дівчат, в принципі... ТОчніше, не побачила, а "познайомилась" з їх руками...
в минулу неділю, як поверталась з денної екскурсії містом для інших осередків, у метро підсів якийсь п"яничка:
-Вот скажитє, для парнєй гітара - как дєвушка, ето понятно. А для дєвушек?
за правилами мала б змовчити, але не втрималась, бо питання таки філософське:
- Душа... ДЛя дівчини гітара напевно - як вона сама.... і граєш на струнах душі, і обіймаючи, наче ховаєшся в замок з власних рук, тримаєш себе в руках як в хвилини смутку та відчаю...
А вчора гуляючи узвозом, з"ясувала, що Вінарський повернувся на своє місце... А він в першому ж чужому слові попросив розчехлити гітару й підспівати.. Похвалив малу...
але надто багато вражень для двох тижнів... не витримала, бідолашна...
Питання знавцям: що робити далі? Чи не знаєте ви часом, де в Києві можна знайти струну "ре" й чи є різниця яку брати? Й чи може хтось допомогти її поставити?