його величність Час
вже місяць як час невпинно втікає від мене... погана штука в тому, що чим більше втрачаєш його відчуття, тим більшою стає його влада над тобою.. Й якщо ти набираєш собі боргів перед Часом, пам"ятай - настане Час, коли він вимагатиме своє. Як ростовщик - стягуючи відсотки.. відсотки себе, вільного, непомітног; відсотки того, що ти міг би зробити в цей час... Ти пропускаєш одне, жертвуєш іншим - йому мало... бо ти надто легко розтрачував його на дрібниці, на щось непотрібне чи щось, що несло тобі щастя, радість й спокій.. За зайві посмішки та дуплізм зранку - за все настане час розрахуватись... І якщо люди пробачать, коли ти спізнюєшся на зустрічі, репетиції на годину - він - ні.
Настає Час страшного суду. на кожен день треба щось, а сьогодні Око вже стало фіолетовим... хоч дедлайн дедлайну й перенесли на наступний тиждень...
втім, тепер є час повноцінно втілити в життя одну задумку.. Навіть дві (після вчорашнього). Це втішає...
бозі, можливо в мене таки з"явиться перший малюк :) хоча насправді він давно вже з"явився,просто про то не знав... та й офіційний статус ще не встиг отримати...
але най приходить сам. так вірніше буде. кожен має знайти "своє" місце, організацію самостійно. тоді й його значення для себе краще зрозуміти... Тоді не буде зайвих вагань...
Насправді, коли приходиш самостійно, невимушено, то ніколи не постане питання "чи можна піти?".. бо приходити - твій вибір.
...не те що коли тобі повідомляють що "ми ото тебе в організацію записали, будеш тим-то й тим-то"... може, воно й приємно, але коли ти хоча б знаєш що тебе до лав організації можуть причислити.... а потім відплачуй данину Його Вельможності ЧАСу... за те що надто багато береш... й надто збочені уявлення про ступінь важливості певних речей...
хочу спати й обдурити Час... і мені це вдасться.... тепер - вдасться.
Настає Час страшного суду. на кожен день треба щось, а сьогодні Око вже стало фіолетовим... хоч дедлайн дедлайну й перенесли на наступний тиждень...
втім, тепер є час повноцінно втілити в життя одну задумку.. Навіть дві (після вчорашнього). Це втішає...
бозі, можливо в мене таки з"явиться перший малюк :) хоча насправді він давно вже з"явився,просто про то не знав... та й офіційний статус ще не встиг отримати...
але най приходить сам. так вірніше буде. кожен має знайти "своє" місце, організацію самостійно. тоді й його значення для себе краще зрозуміти... Тоді не буде зайвих вагань...
Насправді, коли приходиш самостійно, невимушено, то ніколи не постане питання "чи можна піти?".. бо приходити - твій вибір.
...не те що коли тобі повідомляють що "ми ото тебе в організацію записали, будеш тим-то й тим-то"... може, воно й приємно, але коли ти хоча б знаєш що тебе до лав організації можуть причислити.... а потім відплачуй данину Його Вельможності ЧАСу... за те що надто багато береш... й надто збочені уявлення про ступінь важливості певних речей...
хочу спати й обдурити Час... і мені це вдасться.... тепер - вдасться.