Крик рибацької душі
На днях колега кинув посилання на ось такий ось ролік. Справді, продивіться до кінця - буде весело. Але й сумно водночас.
Я досить гарно знаю чоловіка у літах, який зачитує текст. Його прізвище - Сергій Мілованов, він голова Генічеського філіалу Південної асоціації рибогосподарників. Грубо кажучи, спілки рибалок Азову, які не вгодні нинішньому Голові Держкомрибгоспу Миколі Шведенко.
Не так давно я писав матеріал про все, що коїться на Азовському морі зокрема, і з рибою в Україні взагалі. http://lisyanskyi.livejournal.com/76104.html
І ось що скажу. З великою теплотою згадую візит до Генічеську і цих добрих, простих, мужніх людей, які заробляють собі на життя справжньою чоловічою працею. Сам Сергій - колишній моряк дальнього плавання, справжній морський вовк. А якого смачного піленгасу та калкану він подарував нам з фотографом, коли ми їхали назад до Києва....
Одне з найяскравіших вражень мого життя - це вечеря на рибацькій фелюзі посеред Азовського моря. Разом з цими чоловіками, які, здається, зійши з дитячих листівок про те, якими мають бути справжні чоловіки. Мені справді болить, що їм не дають нормально жити корупційні виродки.
І те, що той п'яний рибалка в кінці обіцяє "обоссать" Шведенка - це крик душі, крик розпачу простої людини, якій немає куди звернутись в цій прекрасній країні...
Click to viewЯ досить гарно знаю чоловіка у літах, який зачитує текст. Його прізвище - Сергій Мілованов, він голова Генічеського філіалу Південної асоціації рибогосподарників. Грубо кажучи, спілки рибалок Азову, які не вгодні нинішньому Голові Держкомрибгоспу Миколі Шведенко.
Не так давно я писав матеріал про все, що коїться на Азовському морі зокрема, і з рибою в Україні взагалі. http://lisyanskyi.livejournal.com/76104.html
І ось що скажу. З великою теплотою згадую візит до Генічеську і цих добрих, простих, мужніх людей, які заробляють собі на життя справжньою чоловічою працею. Сам Сергій - колишній моряк дальнього плавання, справжній морський вовк. А якого смачного піленгасу та калкану він подарував нам з фотографом, коли ми їхали назад до Києва....
Одне з найяскравіших вражень мого життя - це вечеря на рибацькій фелюзі посеред Азовського моря. Разом з цими чоловіками, які, здається, зійши з дитячих листівок про те, якими мають бути справжні чоловіки. Мені справді болить, що їм не дають нормально жити корупційні виродки.
І те, що той п'яний рибалка в кінці обіцяє "обоссать" Шведенка - це крик душі, крик розпачу простої людини, якій немає куди звернутись в цій прекрасній країні...