Pianoboy: Бродвей у кущах, рояль у небесах
І Pianoboy. Додам, що Шуров для мене - взірець справжнього музиканта. Всі інші слова - зайві.
Фото та відео Юлії Полуніної http://tyzhden.ua/Gallery/44561
http://tyzhden.ua/Culture/44622
Pianoboy: Бродвей у кущах, рояль у небесах
Безглуздо часте вживання новоутвореного терміна «позитив» перетворило його на ознаку понтів та чергове PR-кліше. Але коли вести мову про творчість екс-клавішника «Океану Ельзи», Esthetic Educatiоn та Земфіри, Дмитра Шурова & Ко, саме воно одразу спадає на думку.
Неймовірна легкість, вишуканість, атмосфера свята - це аж ніяк не перебільшення, якщо застосувати всі ці епітети щодо останнього сольнику колективу Pianoboy у столичній «Арені». Пан Шуров у супроводі своєї сестри Ольги Шурової та Ліди Тутуоли на бек-вокалі, метра Макса Малишева за барабанами та басиста Миколи Кістєнєва видали трохи більше години справжнього PIANOпозитиву - клавішного асорті, яке за енергетикою, наповненням та формою понад усе нагадувало якісний бродвейський мюзикл. Де за всіма правилами жанру знайшлося місце веселощам, роздумам із хепі-ендом, і, певна річ, бездоганній техніці виконання та звуку. Відчуттю гарного вік-енду аж ніяк не завадила поламка під час виступу педалі для синтезатора у самого пана Шурова - він перевів це на жарти та й годі.
Не хочеться перетворювати звіт на осанну, але можна констатувати, що Pianoboy - це одна з найоригінальніших і свіжих музичних формацій України. І аж ніяк не заважає факт її російськомовності, адже це якраз той випадок, коли мова не відіграє жодної ролі, позаяк діє сила мистецтва. Варто зауважити, що аналогів такого формату ні в Україні, ні в більшій та багатшій Росії немає. Порівнювати з іншими музикантами Шурова доволі складно, адже у слов’янській мелофоніці таких прикладів катма. Здається, саме факт тривалого навчання лідеру гурту в Америці та Франції сформував його музичне мислення, тому якщо його й порівнювати, то хіба з Елтоном Джоном, Стіві Вандером, Телоніусом Монком, може, Елвісом Костелло тощо. Дмитро довго йшов до власного проекту, подолавши, за його власними словами, шлях від клавішника до піаніста.
Дуже важко чітко визначити й безпосередній музичний стиль, в якому працює наразі Pianoboy. Це якесь феєричне поєднання соулу, джазу, євро-попу, біг-біту, фокстроту, блюзу, може навіть диксиленду у супроводі непересічних вокалісток гурту, які за рівнем майстерності можуть дати фору будь-якій з розкручених поп-дів української естради. Загалом це просто неповторний стиль Дмитра Шурова, який так щиро закоханий у клавіші, що в його гурті навіть немає гітариста. Що аж ніяк не заважає видавати на-гора дуже щільний саунд - там, де сам Шуров не встигає, на другому синтезаторі допомагає сестра Ольга. Отже, отримуємо на виході цілком нетиповий для наших музичних просторів продукт - американсько-джазовий за формою, російськомовний, утім, цілком український за духом. Pianoboy ламає стереотип про те, що українці наразі є нацією з не дуже-то витонченим музичним смаком.
На користь такого подолання стереотипів свідчило й нещодавнє отримання Pianoboy «Золотого диску» від «Нашого радіо» за дебютний альбом, який Шуров з колегами презентує лише наприкінці квітня, що також безпрецедентно для нашої музичної історії. Насамкінець залишається побажати йому не зупинятися та влаштовувати Бродвей в Україні й надалі.
Фото та відео Юлії Полуніної http://tyzhden.ua/Gallery/44561
http://tyzhden.ua/Culture/44622
Pianoboy: Бродвей у кущах, рояль у небесах
Click to viewБезглуздо часте вживання новоутвореного терміна «позитив» перетворило його на ознаку понтів та чергове PR-кліше. Але коли вести мову про творчість екс-клавішника «Океану Ельзи», Esthetic Educatiоn та Земфіри, Дмитра Шурова & Ко, саме воно одразу спадає на думку.
Неймовірна легкість, вишуканість, атмосфера свята - це аж ніяк не перебільшення, якщо застосувати всі ці епітети щодо останнього сольнику колективу Pianoboy у столичній «Арені». Пан Шуров у супроводі своєї сестри Ольги Шурової та Ліди Тутуоли на бек-вокалі, метра Макса Малишева за барабанами та басиста Миколи Кістєнєва видали трохи більше години справжнього PIANOпозитиву - клавішного асорті, яке за енергетикою, наповненням та формою понад усе нагадувало якісний бродвейський мюзикл. Де за всіма правилами жанру знайшлося місце веселощам, роздумам із хепі-ендом, і, певна річ, бездоганній техніці виконання та звуку. Відчуттю гарного вік-енду аж ніяк не завадила поламка під час виступу педалі для синтезатора у самого пана Шурова - він перевів це на жарти та й годі.
Не хочеться перетворювати звіт на осанну, але можна констатувати, що Pianoboy - це одна з найоригінальніших і свіжих музичних формацій України. І аж ніяк не заважає факт її російськомовності, адже це якраз той випадок, коли мова не відіграє жодної ролі, позаяк діє сила мистецтва. Варто зауважити, що аналогів такого формату ні в Україні, ні в більшій та багатшій Росії немає. Порівнювати з іншими музикантами Шурова доволі складно, адже у слов’янській мелофоніці таких прикладів катма. Здається, саме факт тривалого навчання лідеру гурту в Америці та Франції сформував його музичне мислення, тому якщо його й порівнювати, то хіба з Елтоном Джоном, Стіві Вандером, Телоніусом Монком, може, Елвісом Костелло тощо. Дмитро довго йшов до власного проекту, подолавши, за його власними словами, шлях від клавішника до піаніста.
Дуже важко чітко визначити й безпосередній музичний стиль, в якому працює наразі Pianoboy. Це якесь феєричне поєднання соулу, джазу, євро-попу, біг-біту, фокстроту, блюзу, може навіть диксиленду у супроводі непересічних вокалісток гурту, які за рівнем майстерності можуть дати фору будь-якій з розкручених поп-дів української естради. Загалом це просто неповторний стиль Дмитра Шурова, який так щиро закоханий у клавіші, що в його гурті навіть немає гітариста. Що аж ніяк не заважає видавати на-гора дуже щільний саунд - там, де сам Шуров не встигає, на другому синтезаторі допомагає сестра Ольга. Отже, отримуємо на виході цілком нетиповий для наших музичних просторів продукт - американсько-джазовий за формою, російськомовний, утім, цілком український за духом. Pianoboy ламає стереотип про те, що українці наразі є нацією з не дуже-то витонченим музичним смаком.
На користь такого подолання стереотипів свідчило й нещодавнє отримання Pianoboy «Золотого диску» від «Нашого радіо» за дебютний альбом, який Шуров з колегами презентує лише наприкінці квітня, що також безпрецедентно для нашої музичної історії. Насамкінець залишається побажати йому не зупинятися та влаштовувати Бродвей в Україні й надалі.