Зверье мое: країна байдужих овочів
Всім привіт в моєму першому пості в Новому році. Думав розпочати чимось гарним, а тут приходиться... Ну, все по порядку.
В минулий четвер ми з фотокором Андрієм Ломакіним ака fotobudka поїхали у донбас-тріп - себто, в Луганськ, багато обласних містечок, а потім і до Донецьку. Щодо луганських мандрів відпишуся в наступних матеріалах. Зараз мова - про Донецьк.
Щоб не повторюватися, хід подій описаний тут http://tyzhden.ua/News/40247, http://pauluskp.livejournal.com/171244.html. По-перше, хочу висловити величезний респект донецьким хлопцям - Паші Колеснику ака pauluskp, Станіславу Федорчуку та Дмитру Коробко. Ось це - справжній приклад справжніх "донецьких" - мужніх, дієвих, незламних, патріотичних. А не тих виродків, які привласнили собі ім'я цілого регіону. По-друге, дуже дякую тим, хто турбувався і намагався нас підтримувати. Справді, було дуже приємно і якось не так гидко на душі. Бажаю Паші, якому зламали ніс, Андрію та Стасу, у яких струс мозку, пошвидше одужати.
Ну, й тепер трохи особистих емоцій та емоційних оцінок щодо країни байдужих овочів, де нам з вами випало жити. Знаєте, я іноді починаю схилятися до думки, що більшість населення України - це просто генетичний шлак. Якому важливо лише щоб було що пожерти, де потрахатись і що випити. Ну, ще подивитись якийсь серіальчик по тєлєку.
Це я до того, що більш за все в цій ситуації мене вразив момент, коли нас, постійно гамселячи, пропихували крізь каси, там стояли люди. Чоловіки і жінки. Які - увага - не те, що не допомагали нам - бугага. Ні, вони проштовхували нас далі, щоб спокійно купити свою хавку. Це все, що їх цікавило в даний момент. А насправді - у всьому їх нікчемному житті. Краєм вуха чув навіть сакраментальне: "А нашо воно вам треба - оце лізти?".
Ті ж людиноподібні проходили, ніби нічого не коїться, повз Пашу Колесника, в якого четверо вилупків намагалися видерти телефон. Тому дуже хочу сказати - гаразд, зараз ви змовчали, пройшли повз проблему, врятували свої шкірки. Але ж якщо людина овоч та тєрпіла - то вона такою залишиться назавжди. Ви завжди будете жерти несвіжі продукти, вас будуть най**бувати з комунальними платежами, ви ніколи не матимите нормальної влади, у ваших під'їздах завжди буде смердіти лайном. Той, хто не готовий боротися за свої права - той лох. І це правда життя. Ті мразотники, які нас били - вони, хай і абсолютно незаконно та по-тваринному, та захищали СВОЄ. І за СВОЄ та СВОЇХ вони порвуть. Наші люди - це навіть не натовп чи юрба. Це країна байдужих овочів.
Ще одна важлива ремарка. Хоча я людина правих поглядів, застерігаю від оцінки чисто з точки зору національності звірятини з ТЦ "Сокол". Так, вони азербайджанці. Так, переважна більшість кавказців вже давно зажили слави агресивних дикунів і вони абсолютно заслуговують на неї. Так, я вважаю, що кожен народ має жити на своїй землі. Але. В нашій ситуації справа не в тому, що нападники були саме азербайджанці. Справа - в загальній прогнилості та повній неефективності суспільної системи в країні. При якій всім на все начхати, бо немає жодного сенсу рипатися. На місці цих міг бути хто завгодно - хоч найбільш етнічно чисті українці. Овочі б все одно мовчали, а дикуни так само по-звірячому захищали своє, бо навіть своїм маленьким мозком вони знають, що окрім них самих їх ніхто не захистить. Така вже в нас країна...
В минулий четвер ми з фотокором Андрієм Ломакіним ака fotobudka поїхали у донбас-тріп - себто, в Луганськ, багато обласних містечок, а потім і до Донецьку. Щодо луганських мандрів відпишуся в наступних матеріалах. Зараз мова - про Донецьк.
Щоб не повторюватися, хід подій описаний тут http://tyzhden.ua/News/40247, http://pauluskp.livejournal.com/171244.html. По-перше, хочу висловити величезний респект донецьким хлопцям - Паші Колеснику ака pauluskp, Станіславу Федорчуку та Дмитру Коробко. Ось це - справжній приклад справжніх "донецьких" - мужніх, дієвих, незламних, патріотичних. А не тих виродків, які привласнили собі ім'я цілого регіону. По-друге, дуже дякую тим, хто турбувався і намагався нас підтримувати. Справді, було дуже приємно і якось не так гидко на душі. Бажаю Паші, якому зламали ніс, Андрію та Стасу, у яких струс мозку, пошвидше одужати.
Ну, й тепер трохи особистих емоцій та емоційних оцінок щодо країни байдужих овочів, де нам з вами випало жити. Знаєте, я іноді починаю схилятися до думки, що більшість населення України - це просто генетичний шлак. Якому важливо лише щоб було що пожерти, де потрахатись і що випити. Ну, ще подивитись якийсь серіальчик по тєлєку.
Це я до того, що більш за все в цій ситуації мене вразив момент, коли нас, постійно гамселячи, пропихували крізь каси, там стояли люди. Чоловіки і жінки. Які - увага - не те, що не допомагали нам - бугага. Ні, вони проштовхували нас далі, щоб спокійно купити свою хавку. Це все, що їх цікавило в даний момент. А насправді - у всьому їх нікчемному житті. Краєм вуха чув навіть сакраментальне: "А нашо воно вам треба - оце лізти?".
Ті ж людиноподібні проходили, ніби нічого не коїться, повз Пашу Колесника, в якого четверо вилупків намагалися видерти телефон. Тому дуже хочу сказати - гаразд, зараз ви змовчали, пройшли повз проблему, врятували свої шкірки. Але ж якщо людина овоч та тєрпіла - то вона такою залишиться назавжди. Ви завжди будете жерти несвіжі продукти, вас будуть най**бувати з комунальними платежами, ви ніколи не матимите нормальної влади, у ваших під'їздах завжди буде смердіти лайном. Той, хто не готовий боротися за свої права - той лох. І це правда життя. Ті мразотники, які нас били - вони, хай і абсолютно незаконно та по-тваринному, та захищали СВОЄ. І за СВОЄ та СВОЇХ вони порвуть. Наші люди - це навіть не натовп чи юрба. Це країна байдужих овочів.
Ще одна важлива ремарка. Хоча я людина правих поглядів, застерігаю від оцінки чисто з точки зору національності звірятини з ТЦ "Сокол". Так, вони азербайджанці. Так, переважна більшість кавказців вже давно зажили слави агресивних дикунів і вони абсолютно заслуговують на неї. Так, я вважаю, що кожен народ має жити на своїй землі. Але. В нашій ситуації справа не в тому, що нападники були саме азербайджанці. Справа - в загальній прогнилості та повній неефективності суспільної системи в країні. При якій всім на все начхати, бо немає жодного сенсу рипатися. На місці цих міг бути хто завгодно - хоч найбільш етнічно чисті українці. Овочі б все одно мовчали, а дикуни так само по-звірячому захищали своє, бо навіть своїм маленьким мозком вони знають, що окрім них самих їх ніхто не захистить. Така вже в нас країна...