Аффтарський креатифф: Кривава лезгинка
Брєдік з останнього "Тижня".
http://www.ut.net.ua/blog/311/
Кривава лезгинка
Кадиров з Шамілем Басаєвим
Промоутерська контора братів Кличків «К2» уклала контракт із чеченським боксером Заурбеком Байсангуровим. На його бій у Бровари під Києвом Клички запросили Рамзана Кадирова. Особистого улюбленця Путіна, «ефективного менеджера», що назвав рік тому Україну «головним болем Росії», який «варто знищити». Після перемоги свого боксера він станцював з підлеглими пристрасну лезгинку прямо на рингу. Для повноти картини не вистачало лише пострілів з калашнікових у повітря з криками: «Аллах акбар». Зрозуміло, великий спорт - великі гроші, нічого особистого. Проте, як можна тиснути руку людині, що буквально 10 років тому була заодно з «творцями» Беслану та «Норд-Осту»? Яких він, до того ж, зрадив, перейшовши на бік Кремля.
________________________________________________________________________________________________
ЗИ: Додам, що Кадиров - це уособлення нинішньої політики Кремля, архетип бажаного для «геоекономічної» імперії володаря «удільних князівств». Це саме той типаж політика, який хочуть бачити кремлівські "тандемократи" на чолі й України. Це те, чим хочуть закінчити для себе такий незручний чеченський конфлікт московські царьки. Хоча конфлікт вперто не хоче скінчуватися, навпаки розповзаючись по всьому Кавказу, в перспективі перетворюючи його на регіональний Афганістан.
І ось ще що. В мене викликають відразу чеченці в цілому, як представники народу-шакалу, що звик завжди жити за рахунок сусідів. Проте, люди штибу Масхадова заслуговують хоч на якусь повагу своєю відданістю обраній раз і назавжди позиції. А ось до зрадників типу Кадирова, який спочатку разом з папашкою-Кадировим довбився по деснам з Басаєвим, а потім, як тільки по-справжньому запахло смаленим, одразу перебіг на бік злійшого ворога, можна відчувати навіть не відразу, тільки бридливість. А як ще можна ставитись до людини, яка по лікоть в крові своїх же співвітчизників, що й сьогодні сотнями гинуть в рамках боротьби з «терористичною загрозою».
Вітчизняним політичним діячам, в незалежності від переконань та статків, треба мати хоч трохи розуму, щоб не тягти один з головних символів найкривавішого військовго конфлікту на пострадянській території до себе в хату. Хоча про який вже тут розум говорити, коли кожен ранок дико псується настрій після прочитання новиннєвої стрічки...
http://www.ut.net.ua/blog/311/
Кривава лезгинка
Кадиров з Шамілем Басаєвим
Промоутерська контора братів Кличків «К2» уклала контракт із чеченським боксером Заурбеком Байсангуровим. На його бій у Бровари під Києвом Клички запросили Рамзана Кадирова. Особистого улюбленця Путіна, «ефективного менеджера», що назвав рік тому Україну «головним болем Росії», який «варто знищити». Після перемоги свого боксера він станцював з підлеглими пристрасну лезгинку прямо на рингу. Для повноти картини не вистачало лише пострілів з калашнікових у повітря з криками: «Аллах акбар». Зрозуміло, великий спорт - великі гроші, нічого особистого. Проте, як можна тиснути руку людині, що буквально 10 років тому була заодно з «творцями» Беслану та «Норд-Осту»? Яких він, до того ж, зрадив, перейшовши на бік Кремля.
________________________________________________________________________________________________
ЗИ: Додам, що Кадиров - це уособлення нинішньої політики Кремля, архетип бажаного для «геоекономічної» імперії володаря «удільних князівств». Це саме той типаж політика, який хочуть бачити кремлівські "тандемократи" на чолі й України. Це те, чим хочуть закінчити для себе такий незручний чеченський конфлікт московські царьки. Хоча конфлікт вперто не хоче скінчуватися, навпаки розповзаючись по всьому Кавказу, в перспективі перетворюючи його на регіональний Афганістан.
І ось ще що. В мене викликають відразу чеченці в цілому, як представники народу-шакалу, що звик завжди жити за рахунок сусідів. Проте, люди штибу Масхадова заслуговують хоч на якусь повагу своєю відданістю обраній раз і назавжди позиції. А ось до зрадників типу Кадирова, який спочатку разом з папашкою-Кадировим довбився по деснам з Басаєвим, а потім, як тільки по-справжньому запахло смаленим, одразу перебіг на бік злійшого ворога, можна відчувати навіть не відразу, тільки бридливість. А як ще можна ставитись до людини, яка по лікоть в крові своїх же співвітчизників, що й сьогодні сотнями гинуть в рамках боротьби з «терористичною загрозою».
Вітчизняним політичним діячам, в незалежності від переконань та статків, треба мати хоч трохи розуму, щоб не тягти один з головних символів найкривавішого військовго конфлікту на пострадянській території до себе в хату. Хоча про який вже тут розум говорити, коли кожен ранок дико псується настрій після прочитання новиннєвої стрічки...