Аффтарський креатифф: Пастка для Москви від "Начальника війни"
Нарешті дійшли руки викласти статтю ще з минулого номеру, присвячену екстрадиції "начальника війни" Віктора Бута до США та чому, що з того може вийти.
http://www.ut.net.ua/art/166/0/4588/
Пастка для Москви
Про що говоритиме «начальник війни» Віктор Бут
Скандальна історія навколо російського торгівця зброєю Віктора Бута набирає обертів. 17 листопада його під вартою доправили до США з Таїланду викликало обурення в Москві: дехто з російських політиків закликав лідерів країни розірвати дипломатичні відносини як із Вашингтоном, так і з Бангкоком. Ця метушня цілком зрозуміла: якщо Бут почне говорити, то нинішній російській еліті буде непереливки, адже може відкритися особиста участь її очільників в «чорних» схемах з продажу зброї. У цих схемах є й київський слід, інша річ, як цим фактом скористається адміністрація Обами.
Таки попався
Один посадовець Міністерства оборони США якось сказав: «Віктор Бут - це Дональд Трамп чи Білл Ґейтс незаконного збройного бізнесу, найкрутіший хлопець у кварталі». Ця людина встигла стати елементом поп-культури. Саме Бут послугував прототипом головного героя в голлівудському блокбастері «Збройний барон».
Після розпаду Радянського Союзу, в 1990-х, кмітливий випускник Інституту військових перекладачів заснував декілька транспортних компаній, що спеціалізувались на авіаперевезеннях. Саме через них здійснювались поставки зброї (як стрілецької, так і важкої) у гарячі точки світу - від Латинської Америки до Африки. Вона стріляла в Колумбії, Афганістані, Анголі, Сомалі, Руанді та інших країнах третього світу. Серед покупців Бута такі розкручені «бренди», як «Талібан», FARC (революційні збройні сили Колумбії) та «Хезболла». Принаймні так вважають західні спецслужби, експерти ООН й Інтерполу.
Наприкінці 1990-х полювання за його головою розпочало ЦРУ. Згодом, у 2002-му, ордер на арешт Віктора Бута видала прокуратура Бельгії, на території якої певний час розташовувалась штаб-квартира бізнесмена. Наприкінці 2006-го всі активи Бута за межами Росії, які експерти оцінюють в $6 млрд, були заморожені з ініціативи США, яка внесла його до переліку особливо небезпечних осіб. Відтоді Віктор Бут не міг виїжджати за межі РФ без ризику бути арештованим.
«Збройний барон» лишався невловимим до 6 березня 2008-го, допоки агенти Управління боротьби з наркотиками США (DЕA), що видавали себе за представників колумбійських повстанців, не заманили Бута в Таїланд під приводом провести перемовини щодо постачання великої партії зброї. Там російського бізнесмена схопила місцева поліція.
Американська влада висуває йому чотири обвинувачення, за якими «світить» 25 років позбавлення волі або довічне ув’язнення: злочинна змова з метою убивства громадян США; злочинна змова з метою убивства посадових осіб, що перебувають на державній службі; злочинна змова з метою придбання і продажу ракет протиповітряної оборони; змова з метою поставок озброєнь терористичним групам.
За два з половиною роки, що пройшли від часу арешту до екстрадиції Віктора Бута у США, Кремль випробував всі засоби впливу на Таїланд, щоби той видав бізнесмена Росії. За даними The Washington Post, щоб не допустити видачі Бута американській владі, Росія пропонувала таїландському уряду нафту зі знижкою, погрожувала і Таїланду, і США різкими діями, обіцяла навіть скасувати широко розрекламоване «перезавантаження» у відносинах зі Штатами. Але не спрацювало.
Реакція Москви
«Викликає глибокий жаль, що влада Таїланду піддалась зовнішньому політичному тиску і здійснила протиправну екстрадицію Бута», - так стримано відреагували на видачу «збройного барона» в МЗС Росії.
У Москві не приховують, чому екстрадиція Віктора Бута на територію її геополітичного супротивника викликає «глибокий жаль». «Тут є інтереси ВПК, - зазначив перший заступник комітету верхньої палати з судових і правових питань Міхаіл Капура. - Бут - носій дуже важливої інформації, пов’язаної з постачанням російської зброї у різні куточки світу».
«Цікавість до «справи Бута» виникає не так через його зв’язки з тероризмом, як через його доступ до каналів пересування зброї та інших товарів у різних країнах, - підтверджує експерт російського Центру політичної кон’юнктури Дмітрій Абазалов. - Віктор Бут добре знайомий з військово-промисловим комплексом Росії та України».
Приватні особи та навіть потужні корпорації в нинішніх умовах неспроможні самостійно грати на ринку озброєнь. «Після закінчення Другої світової війни торгівля зброєю - справа виключно держави, - пояснює Володимир Копчак, експерт Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння. - Навіть якщо це робиться під вивіскою комерційної компанії. Торгівля зброєю - це прекрасний інструмент державної політики та впливу. Ринок зброї не підпадає під дію правил СОТ, там діють свої правила. Тому очевидно, що Бут діяв не самостійно, а щонайменше за активного сприяння російської держави».
«Певно, що є прямий зв’язок між Бутом і Кремлем, - погоджується Віталій Кулик, експерт Центру дослідження проблем громадянського суспільства. - Бут був таким собі «Доктором Зло» Москви і торгував зброєю там, де держава не могла собі цього дозволити. Цим дуже специфічним бізнесом займаються всі: і Білий дім, і Кремль, і наша Банкова. Він був не просто «чорним» бізнесменом, а виконував певні завдання з просування інтересів як російських державних корпорацій, так і особистих інтересів деяких представників російського істеблішменту в цій надприбутковій сфері».
Відомий факт: наприкінці 1988 року тодішній військовий консультант Віктор Бут працював у столиці Мозамбіку Мапуту, де заприятелював із офіцером КДБ Іґорєм Сєчіним. Нині Сєчін - заступник голови уряду РФ. Тобто Владіміра Путіна. Чи був сам Бут працівником радянських/російських спецслужб, відповіді немає й донині, проте особисте знайомство з ним ніколи не заперечували ні сам Сєчін, ні пан Путін. «Зрозуміло, що торгувати зброєю в Росії можливо лише за наявності міцного «даху», - вважає Андрій Мішин, експерт Центру стратегічної політики. - Він (Бут. - Ред.) не може бути без погонів. У випадку з цією особою важливим є те, що він працював без легендування, під своїм реальним ім’ям, що свідчить про його значення, адже агентів з легендою при провалі швидко здихуються».
У Кремлі зараз демонстративно відхрещуються від «збройного барона». «Ми завжди говорили і говоритимемо надалі, що наркодилери, торговці людьми, незаконні торговці зброєю - це все в одній упряжці, ці люди безумовно заслуговують на покарання», - зазначив радник президента Росії Сєрґєй Пріходько, наголосивши, що у «справі Бута» жодної військової таємниці немає.
«Росія зараз намагається показувати хорошу міну при поганій грі, - стверджує Володимир Копчак. - Себто, міністр іноземних справ РФ Лавров спочатку для вигляду покритикував США за те, що вони, мовляв, притисли російського громадянина. Однак трохи згодом каже, що цей інцидент не зможе зіпсувати атмосфери потепління між Росією та Штатами. Насправді, потепління - це вигідний на цей час фон, адже тільки-но справа починає зачіпати реальні державні інтереси, всі ці балачки відкидаються. Що випадок з Бутом демонструє наочно».
Бомба уповільненої дії
«Якщо в США знайдуться аргументи для того, щоби Бут почав давати свідчення, то через низку комерційних посередників можуть випливти на поверхню імена Путіна і Ко, - припускає Віталій Кулик. - Штати зараз ведуть проти Москви тонку гру, спрямовану на виявлення її бізнес-інтересів та бізнес-інтересів особисто Владіміра Путіна, зокрема, через RosUkrEnergo й Абрамовича. Весь його бізнес перебуває під мікроскопом США. Тому якщо Бут почне говорити, то цей ланцюжок може привести прямо до ВВП. А це і є головною метою - перекрити фінансові потоки новітнім російським імперським амбіціям».
Головна цінність Бута для Білого дому - «імена-паролі-явки» його безпрецедентної дистрибуторської мережі з продажу зброї. «В разі отримання подібної інформації американці зроблять все, щоб вона не потрапила у вільній доступ, оскільки це може зашкодити багатьом, і не лише росіянам, - вважає Володимир Копчак. - Виключно вони вирішуватимуть, коли, як і проти кого її застосовувати. На сьогодні Вашингтон має не лише вагомий козир, а й варіант для маневру, яким він може скористатися в найвигідніший момент. Вони зараз на крок попереду».
Справа Бута може опосередковано вдарити й по нашій країні. Неодноразово в пресі з’являлася інформація про те, що цей бізнесмен активно використовував як українські літаки, так і військові летовища на нашій території, щоб незаконно доправити до країн третього світу зброю з українських же арсеналів. І невідомо, які прізвища громадян України і в якому контексті згадає Віктор Бут.
________________________________________________________________________________________________
ЗИ: На жаль, в текст не потрапив цікавий кавалок інформації, що стосується співпраці у 2003-2006 роках структур Бута з США. За твердженням Дугласа Фари, колишнього глави корпункту впливової газети Washington Post в Західній Африці, у 2003 р., в розпал американо-іракської війни кілька десятків вантажних авіаперевізників зі Східної Європи почали здійснювати рейси до Багдаду. Серед них була і «флагманська» авіакомпанія Віктора Бута «Irbis», зареєстрована в Казахстані. Саме цю фірму, як пише містер Фара у своїй книзі, «неодноразово наймали як субпідрядника для перевезення наметів, заморожених продуктів харчування та інших вантажів для американських компаній, що працюють за контрактами, укладеними сухопутними військами та Корпусом морської піхоти США». Крім того, авіакомпанія Бута стала підрядником для Транспортного командування ВПС США, перевозячи вантажі Federal Express за угодою з компанією Falcon Express Cargo Airlines.
Проте найбільш сенсаційною стала наступна інформація. «Ibris» виконував також польоти щодо забезпечення відновлення Іраку в рамках контрактів з інженерно-будівельною фірмою «Kellog, Brown, and Root». Яка, в свою чергу, є філією транснаціональної корпорації «Halliburton», яку колись очолював віце-президент США в тодішній адміністрації Джорджа Буша Дік Чейні. Цю корпорацію звинувачують в тому, що вона отримала без будь-якого тендеру великий підряд на відновлювальні роботи в країні. Саме з нею і співпрацював, здавалось би, злісний конкурент США Віктор Бут.
Надалі Бут був помічений американськими спецслужбами в 2006-му році в Лівані. Ймовірно, він поставляв в цю країну російську зброю, що потім використовувалася шиїтськими радикалами з «Хізбалли» у війні з Ізраїлем, стверджує той самий Фара. І це при тому, що літаки Бута продовжували літати з в Ірак з консервами для американських морпіхів. Через це чи якусь іншу причину ця дивна співпраця Бута зі США припинилася, достеменно невідомо. Проте відомо, що саме на рубежі 2006-2007-го Білий дім остаточно визначився зі своїм ставленням до Бута - «збройний барон № 1». Наприкінці 2006-го були заморожені всі активи пана Бута за межами Росії, які оцінюються експертами в 6 млрд. доларів. Також в жовтні 2006 р. Бут був внесений в Список особливо небезпечних осіб Управління США з контролю за іноземними активами - тож, «збройний барон» став невиїзним.
Проте, експерти стверджують, що справжня ненависть США до Бута викликана не тільки тим, що він є прямим конкурентом аналогічних діячів з американським паспортом. Поінформоване джерело Тижня в російських правоохоронних структурах стверджує, що рішення співпрацювати з американцями стало фатальним для кар’єри «начальника війни». Справа не в якомусь там міфічному патріотизмі, якого просто не існує на ринку озброєнь, а, як говорилося в комедії «Діамантова рука»: «Він надто багато знав», до того ж - про тіньові схеми самого Білого дому. Плюс до цього він елементарно завинив грошей своїм американським замовникам.
http://www.ut.net.ua/art/166/0/4588/
Пастка для Москви
Про що говоритиме «начальник війни» Віктор Бут
Скандальна історія навколо російського торгівця зброєю Віктора Бута набирає обертів. 17 листопада його під вартою доправили до США з Таїланду викликало обурення в Москві: дехто з російських політиків закликав лідерів країни розірвати дипломатичні відносини як із Вашингтоном, так і з Бангкоком. Ця метушня цілком зрозуміла: якщо Бут почне говорити, то нинішній російській еліті буде непереливки, адже може відкритися особиста участь її очільників в «чорних» схемах з продажу зброї. У цих схемах є й київський слід, інша річ, як цим фактом скористається адміністрація Обами.
Таки попався
Один посадовець Міністерства оборони США якось сказав: «Віктор Бут - це Дональд Трамп чи Білл Ґейтс незаконного збройного бізнесу, найкрутіший хлопець у кварталі». Ця людина встигла стати елементом поп-культури. Саме Бут послугував прототипом головного героя в голлівудському блокбастері «Збройний барон».
Після розпаду Радянського Союзу, в 1990-х, кмітливий випускник Інституту військових перекладачів заснував декілька транспортних компаній, що спеціалізувались на авіаперевезеннях. Саме через них здійснювались поставки зброї (як стрілецької, так і важкої) у гарячі точки світу - від Латинської Америки до Африки. Вона стріляла в Колумбії, Афганістані, Анголі, Сомалі, Руанді та інших країнах третього світу. Серед покупців Бута такі розкручені «бренди», як «Талібан», FARC (революційні збройні сили Колумбії) та «Хезболла». Принаймні так вважають західні спецслужби, експерти ООН й Інтерполу.
Наприкінці 1990-х полювання за його головою розпочало ЦРУ. Згодом, у 2002-му, ордер на арешт Віктора Бута видала прокуратура Бельгії, на території якої певний час розташовувалась штаб-квартира бізнесмена. Наприкінці 2006-го всі активи Бута за межами Росії, які експерти оцінюють в $6 млрд, були заморожені з ініціативи США, яка внесла його до переліку особливо небезпечних осіб. Відтоді Віктор Бут не міг виїжджати за межі РФ без ризику бути арештованим.
«Збройний барон» лишався невловимим до 6 березня 2008-го, допоки агенти Управління боротьби з наркотиками США (DЕA), що видавали себе за представників колумбійських повстанців, не заманили Бута в Таїланд під приводом провести перемовини щодо постачання великої партії зброї. Там російського бізнесмена схопила місцева поліція.
Американська влада висуває йому чотири обвинувачення, за якими «світить» 25 років позбавлення волі або довічне ув’язнення: злочинна змова з метою убивства громадян США; злочинна змова з метою убивства посадових осіб, що перебувають на державній службі; злочинна змова з метою придбання і продажу ракет протиповітряної оборони; змова з метою поставок озброєнь терористичним групам.
За два з половиною роки, що пройшли від часу арешту до екстрадиції Віктора Бута у США, Кремль випробував всі засоби впливу на Таїланд, щоби той видав бізнесмена Росії. За даними The Washington Post, щоб не допустити видачі Бута американській владі, Росія пропонувала таїландському уряду нафту зі знижкою, погрожувала і Таїланду, і США різкими діями, обіцяла навіть скасувати широко розрекламоване «перезавантаження» у відносинах зі Штатами. Але не спрацювало.
Реакція Москви
«Викликає глибокий жаль, що влада Таїланду піддалась зовнішньому політичному тиску і здійснила протиправну екстрадицію Бута», - так стримано відреагували на видачу «збройного барона» в МЗС Росії.
У Москві не приховують, чому екстрадиція Віктора Бута на територію її геополітичного супротивника викликає «глибокий жаль». «Тут є інтереси ВПК, - зазначив перший заступник комітету верхньої палати з судових і правових питань Міхаіл Капура. - Бут - носій дуже важливої інформації, пов’язаної з постачанням російської зброї у різні куточки світу».
«Цікавість до «справи Бута» виникає не так через його зв’язки з тероризмом, як через його доступ до каналів пересування зброї та інших товарів у різних країнах, - підтверджує експерт російського Центру політичної кон’юнктури Дмітрій Абазалов. - Віктор Бут добре знайомий з військово-промисловим комплексом Росії та України».
Приватні особи та навіть потужні корпорації в нинішніх умовах неспроможні самостійно грати на ринку озброєнь. «Після закінчення Другої світової війни торгівля зброєю - справа виключно держави, - пояснює Володимир Копчак, експерт Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння. - Навіть якщо це робиться під вивіскою комерційної компанії. Торгівля зброєю - це прекрасний інструмент державної політики та впливу. Ринок зброї не підпадає під дію правил СОТ, там діють свої правила. Тому очевидно, що Бут діяв не самостійно, а щонайменше за активного сприяння російської держави».
«Певно, що є прямий зв’язок між Бутом і Кремлем, - погоджується Віталій Кулик, експерт Центру дослідження проблем громадянського суспільства. - Бут був таким собі «Доктором Зло» Москви і торгував зброєю там, де держава не могла собі цього дозволити. Цим дуже специфічним бізнесом займаються всі: і Білий дім, і Кремль, і наша Банкова. Він був не просто «чорним» бізнесменом, а виконував певні завдання з просування інтересів як російських державних корпорацій, так і особистих інтересів деяких представників російського істеблішменту в цій надприбутковій сфері».
Відомий факт: наприкінці 1988 року тодішній військовий консультант Віктор Бут працював у столиці Мозамбіку Мапуту, де заприятелював із офіцером КДБ Іґорєм Сєчіним. Нині Сєчін - заступник голови уряду РФ. Тобто Владіміра Путіна. Чи був сам Бут працівником радянських/російських спецслужб, відповіді немає й донині, проте особисте знайомство з ним ніколи не заперечували ні сам Сєчін, ні пан Путін. «Зрозуміло, що торгувати зброєю в Росії можливо лише за наявності міцного «даху», - вважає Андрій Мішин, експерт Центру стратегічної політики. - Він (Бут. - Ред.) не може бути без погонів. У випадку з цією особою важливим є те, що він працював без легендування, під своїм реальним ім’ям, що свідчить про його значення, адже агентів з легендою при провалі швидко здихуються».
У Кремлі зараз демонстративно відхрещуються від «збройного барона». «Ми завжди говорили і говоритимемо надалі, що наркодилери, торговці людьми, незаконні торговці зброєю - це все в одній упряжці, ці люди безумовно заслуговують на покарання», - зазначив радник президента Росії Сєрґєй Пріходько, наголосивши, що у «справі Бута» жодної військової таємниці немає.
«Росія зараз намагається показувати хорошу міну при поганій грі, - стверджує Володимир Копчак. - Себто, міністр іноземних справ РФ Лавров спочатку для вигляду покритикував США за те, що вони, мовляв, притисли російського громадянина. Однак трохи згодом каже, що цей інцидент не зможе зіпсувати атмосфери потепління між Росією та Штатами. Насправді, потепління - це вигідний на цей час фон, адже тільки-но справа починає зачіпати реальні державні інтереси, всі ці балачки відкидаються. Що випадок з Бутом демонструє наочно».
Бомба уповільненої дії
«Якщо в США знайдуться аргументи для того, щоби Бут почав давати свідчення, то через низку комерційних посередників можуть випливти на поверхню імена Путіна і Ко, - припускає Віталій Кулик. - Штати зараз ведуть проти Москви тонку гру, спрямовану на виявлення її бізнес-інтересів та бізнес-інтересів особисто Владіміра Путіна, зокрема, через RosUkrEnergo й Абрамовича. Весь його бізнес перебуває під мікроскопом США. Тому якщо Бут почне говорити, то цей ланцюжок може привести прямо до ВВП. А це і є головною метою - перекрити фінансові потоки новітнім російським імперським амбіціям».
Головна цінність Бута для Білого дому - «імена-паролі-явки» його безпрецедентної дистрибуторської мережі з продажу зброї. «В разі отримання подібної інформації американці зроблять все, щоб вона не потрапила у вільній доступ, оскільки це може зашкодити багатьом, і не лише росіянам, - вважає Володимир Копчак. - Виключно вони вирішуватимуть, коли, як і проти кого її застосовувати. На сьогодні Вашингтон має не лише вагомий козир, а й варіант для маневру, яким він може скористатися в найвигідніший момент. Вони зараз на крок попереду».
Справа Бута може опосередковано вдарити й по нашій країні. Неодноразово в пресі з’являлася інформація про те, що цей бізнесмен активно використовував як українські літаки, так і військові летовища на нашій території, щоб незаконно доправити до країн третього світу зброю з українських же арсеналів. І невідомо, які прізвища громадян України і в якому контексті згадає Віктор Бут.
________________________________________________________________________________________________
ЗИ: На жаль, в текст не потрапив цікавий кавалок інформації, що стосується співпраці у 2003-2006 роках структур Бута з США. За твердженням Дугласа Фари, колишнього глави корпункту впливової газети Washington Post в Західній Африці, у 2003 р., в розпал американо-іракської війни кілька десятків вантажних авіаперевізників зі Східної Європи почали здійснювати рейси до Багдаду. Серед них була і «флагманська» авіакомпанія Віктора Бута «Irbis», зареєстрована в Казахстані. Саме цю фірму, як пише містер Фара у своїй книзі, «неодноразово наймали як субпідрядника для перевезення наметів, заморожених продуктів харчування та інших вантажів для американських компаній, що працюють за контрактами, укладеними сухопутними військами та Корпусом морської піхоти США». Крім того, авіакомпанія Бута стала підрядником для Транспортного командування ВПС США, перевозячи вантажі Federal Express за угодою з компанією Falcon Express Cargo Airlines.
Проте найбільш сенсаційною стала наступна інформація. «Ibris» виконував також польоти щодо забезпечення відновлення Іраку в рамках контрактів з інженерно-будівельною фірмою «Kellog, Brown, and Root». Яка, в свою чергу, є філією транснаціональної корпорації «Halliburton», яку колись очолював віце-президент США в тодішній адміністрації Джорджа Буша Дік Чейні. Цю корпорацію звинувачують в тому, що вона отримала без будь-якого тендеру великий підряд на відновлювальні роботи в країні. Саме з нею і співпрацював, здавалось би, злісний конкурент США Віктор Бут.
Надалі Бут був помічений американськими спецслужбами в 2006-му році в Лівані. Ймовірно, він поставляв в цю країну російську зброю, що потім використовувалася шиїтськими радикалами з «Хізбалли» у війні з Ізраїлем, стверджує той самий Фара. І це при тому, що літаки Бута продовжували літати з в Ірак з консервами для американських морпіхів. Через це чи якусь іншу причину ця дивна співпраця Бута зі США припинилася, достеменно невідомо. Проте відомо, що саме на рубежі 2006-2007-го Білий дім остаточно визначився зі своїм ставленням до Бута - «збройний барон № 1». Наприкінці 2006-го були заморожені всі активи пана Бута за межами Росії, які оцінюються експертами в 6 млрд. доларів. Також в жовтні 2006 р. Бут був внесений в Список особливо небезпечних осіб Управління США з контролю за іноземними активами - тож, «збройний барон» став невиїзним.
Проте, експерти стверджують, що справжня ненависть США до Бута викликана не тільки тим, що він є прямим конкурентом аналогічних діячів з американським паспортом. Поінформоване джерело Тижня в російських правоохоронних структурах стверджує, що рішення співпрацювати з американцями стало фатальним для кар’єри «начальника війни». Справа не в якомусь там міфічному патріотизмі, якого просто не існує на ринку озброєнь, а, як говорилося в комедії «Діамантова рука»: «Він надто багато знав», до того ж - про тіньові схеми самого Білого дому. Плюс до цього він елементарно завинив грошей своїм американським замовникам.