Анек

[listoq]

 Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. 
Дивиться Даішник стоїть
Не тормозить, думає - а не гріх, як зіб’ю. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже: 
- Поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний. 
- Та чо ж не поховаю,синку. 
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже: 
- Слава Йсу. Дід обертається 
- Слава навіки! 
- А шо, діду, закопали того? 
- Та закопав.. 
- Та як закопали, як во він лежить? 
- Йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зараз закопаю. 
Гуцул подякував і пішов. 
В ДАІ б’ють тривогу: 
Шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть! 
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає. 
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі. 
Підходить до гробаря і каже: 
- Iзвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє? 
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили: 
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НI? ? ? ! !