Жiття
Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко... Як мало тих, з ким хочеться прокинутися... І життя плете нас немов канитель, Зрушуючи, ніби при ворожінні блюдцем. Ми кидаємося: робота...побут...поділа... Хто хоче чути - все ж повинен слухати... А на бігу - відмітиш лише тіла. Зупинитеся...щоб побачити душу. Ми вибираємо серцем - по розуму. Деколи боїмося на посмішку посміхнутися, Але душу відкриваємо лише тому, З яким і захочеться прокинутися...